журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2002

КНИЖКОВИЙ РИНОК

Букіністична книга: камо грядеші?

Що чекає на комісійні книгарні – інтернет-апокаліпсис, виродження чи реанімація?

Поволі відходять у минуле часи, коли вітчизняне студентство, курсуючи маршрутом "бібліотека – домівка – університет – бібліотека", надривалося, пересуваючи за собою кілограми чтива. Нині молодь частіше крокує нетрями інтернет-порталів, ніж коридорами справжніх бібліотек.
Саме ця обставина за останні п'ять-десять років додала безсонних ночей і реалізаторам книги.
Передусім, букіністичної, яка теж стала значно менш затребуваною. Однак основним тягарем для тих, хто раніше тримав руку на пульсі "найбільш читаючої нації в світі", сьогодні
є низький рівень життя людей.

Ольга Гамар завідує магазином "Букіністична книга", що на вулиці Сагайдачного, 8 у Києві, вже не один рік. Торгівля букіністикою стала справою її життя. Тож, як ніхто інший, Ольга Петрівна знає усі небезпечні рифи й фарватери цього ринку.

На її думку, те, що культове ставлення до книги, а тим більше до рідкісних видань, залишилося в минулому, свідчить хоча б такий факт – у Києві зникли колекціонери книг. Якщо ще на початку 90-х їх було дуже багато: люди шукали, замовляли окремі томи видань, терпляче очікували роками, щоб заволодіти тим чи іншим раритетом, то за останні роки до букіністичної лавки не надійшло жодного замовлення від колекціонерів.

Хоча це не означає, що дорогі, переважно дореволюційні видання, вартістю в кілька тисяч гривень, сьогодні ніхто не купує. Якраз нині в Україні є люди, які можуть дозволити собі придбати недешеві фоліанти. "Проте, як правило, це заможні бізнесмени, – розповідає Ольга Петрівна, – яких часто-густо самі книжки не вельми цікавлять. На першому плані – це раритетність…" Як правило, такі покупці вимагають повного зібрання творів. Крім того, вони надають перевагу виданням, інкрустованим золотом, дорогоцінним камінням. А таких в Україні залишилось практично одиниці. Більшість подібних видань вивезено до Москви. Адже там і попит, а відповідно, і ціни вищі.

Що ж стосується колишніх колекціонерів, то, на жаль, вони нині нерідко серед тих, хто приносить до букіністичних магазинів книги зі своїх колекцій. Сьогодні книжковий магазин на Сагайдачного, де працює Ольга Петрівна, приймаючи на реалізацію книги, надає перевагу художній, історичній літературі, передплатним та старим дореволюційним виданням. Але нерідко трапляється й так, що люди, переважно пенсіонери, приходять і просто благають узяти ті або інші видання хоча б за 10-20 копійок. Коли в людини немає на хліб, вона вже не розмірковує над тим, чи потрібна їй книга.

Не весело зазирати у майбутнє працівників букіністичних магазинів примушує й нинішня законодавча і нормативна невизначеність. Крім того, аби оформити прийняття книги, приміром, за півтори гривні, потрібно провести ті ж операції, що й, наприклад, для телевізора або побутової техніки, що значною мірою перетворює роботу працівників книгарні на рутинну.

Попри порівняно недорогі ціни на комісійні видання – багато з них за ціною поступаються навіть деяким газетам – переважна більшість людей, однак, не купує літературу. Аби вижити за таких умов, коли торгівля книгою є збитковою, магазин "Букіністична книга" практикує торгівлю супутніми товарами, зокрема, канцтоварами. Здає площу в оренду.

Дещо менш песимістичних поглядів на перспективи функціонування і розвитку букіністики в Україні дотримуються власники дрібних торговельних точок. Так, пані Валентина, яка працює реалізатором видань, що були у використанні, на ринку в районі станції метро "Шулявська", переконана, що Інтернет насправді не може серйозно зашкодити книзі. "Нещодавно у мене був випадок, – розповідає продавець, – коли чоловік замовив художню книгу, хоч раніше і читав її в електронному варіанті. Та комп'ютер є комп'ютер. По-перше, не всім він поки що доступний, а по-друге, неможливо ж завжди мати його із собою. Наприклад, коли їдеш у дорогу…"

На ринку торгують переважно недорогими сучасними книгами та журналами. Але, як стверджує Валентина, трапляються й замовлення на рідкісні видання. Як правило, аби знайти потрібний раритет, вітчизняні букіністи їздять до тієї ж Москви. Зрідка сюди приходять книги і від вітчизняних колекціонерів.

Полеміка про те, житиме чи ні букіністика через 10-20 років, доволі нагадує монолог телевізійника Родіона – одного з героїв радянського фільму "Москва слезам не верит". Пам'ятаєте: "… и тогда не будет ни книг, ни театра, а будет одно сплошное телевиденье…" Час минув. Телебаченню так і не вдалося витіснити книгу. Будемо сподіватися, що не вдасться цього зробити й Інтернету.

Ірина Столяр

 
© агенство "Стандарт"