журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
КНИГА I РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

IСТОРIЯ I СУЧАСНIСТЬ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2002

ТЕМА НОМЕРА

Чи всі пільги допомагають?

Відомі видавці брати Капранови сумніваються в тому, що новий закон принесе користь для української книги

Нарешті Верховна Рада прийняла Закон "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні. Але чи справді він допоможе вітчизняним книговидавцям? Брати Капранови, виявляється, сумніваються в цьому. Вони зібрали 11 грудня журналістів на прес-конференцію, щоб повідомити про своє ставлення до новоприйнятого закону . Нижче наводимо їхній коментар з цього приводу.

Брати Капранови: Широко розрекламований Закон "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні" дає перші результати. Далеко ходити не треба, наприклад, до нашого магазинчика в приміщенні Києво-Могилянської Академії, де ми продаємо україномовну книгу, заходять покупці і питають: "Чому книжки українською мовою дорожчі від російських? Вам же дали пільги! Значить, ви робите більші націнки і кладете гроші до своєї кишені".

Сьогодні українська книжка вдвічі дорожча російської. При цьому в Росії вже рік як пільг нема, видавці платять усі податки. А в Україні навпаки, пільги є. З 1997 року наші видавці не платять ПДВ, а з 2002 - податку на прибуток. Парадокс. Здається, можна за нормальною логікою здогадатися, що причина зовсім не в податках. Але, на жаль, не всім це зрозуміло. Профілюючим комітетом, який опікувався новим Законом, був Комітет з питань фінансів і банківської діяльності, а не ті, хто у Верховній Раді займаються культурою або інформаційною політикою. Насправді цей широко розрекламований закон створює механізм найдешевшого в світі відмивання брудних коштів. За нашими даними, розквіт російського книговидання - це лише всього-на-всього побічний ефект відмивання коштів у державних маштабах. Ми наводимо спрощену схему для ідеального випадку - видавництво взагалі нічого не робить, тільки відмиває гроші:

1. Берете "чорні" гроші і платите у друкарню (наприклад, 5 грн.).

2. Доплачуєте "білою" безготівкою мінімальну суму (50 коп.).

3. В результаті отримуєте книжки, реальна ціна яких складається із "чорних" + "білих" грошей, а бухгалтерська – тільки з "білих" (всього 50 коп.).

4. Продаєте книжки замовнику (бажано в Росію, там наклади більші).

5. Отримуєте гроші за книжки на рахунок. Ви маєте повну (реальну) вартість книжок.

6. Отримуєте загальний прибуток на суму "чорних" грошей.

7. Не платите з цього прибутку ані копійки податків.

8. Включаєте прибуток до податкової декларації і пишаєтеся тим, який ви чесний і великодуховний, оскільки піднімаєте культуру нації.

Таким чином, вклавши 5 грн. "чорних" грошей, ви отримуєте їх білими і неоподаткованими, а отже, коефіцієнт корисної дії складає рівно 100%, не кажучи вже про те, що ви можете продати книгу не за 5,50 грн., а за 5,60 чи навіть більше, скільки забажаєте.

Новий Закон обіцяє розквіт власної справи. Україну перетворюють на великий офшор для російських видавців. Справи у друкарів і видавців дійсно поліпшаться, але тільки у тих, хто друкує російською мовою для СНД. Щоправда, років за два, коли Росія введе антидемпінгові податки проти української поліграфічної продукції, справи погіршаться знову.

А от книжка українською мовою може до цього просто не дожити. Тому що сьогодні на прилавку вона дорожча вдвічі, а буде – вчетверо. Сюди до нас приїдуть російські видавці, зроблять величезне замовлення поліграфістам і без проблем і податків їх провезуть назад у Росію. Але де ж книги будемо друкувати ми? В якомусь віддаленому містечку на мануфактурному верстаті? Адже поліграфісти будуть зайняті великими накладами північних сусідів, вони на нас, власне, вже не будуть звертати увагу.

Про Закон в цілому:

1. Закон "зроблено" для поліграфістів, а не видавців чи покупців. Звідси й означення книжки, як "книжкової продукції, виробленої в Україні". А вироблення книжки за нашим законом означає лише її тиражування. Але ж у книговидавничій справі виробником є видавець, а не поліграфіст, який цю книжку розмножив! Поліграфія у книговидавничій справі є лише сферою послуг: зробив роботу, отримав гроші і все! Відповідальність, право власності і всі ризики за продаж книги лежать на видавцеві. Ухваливши новий закон, влада зняла податки з друкарень та матеріалів. Тепер українська книжка стане дешевшою? Насправді сьогодні у ціні книжки на прилавку податки складають лише 5%. Тому в результаті 10-ти гривнева подешевшає на 50 копійок.

2. Добре відомо, що головні проблеми української книжки (в нормальному розумінні: книжка українською мовою, видана українським видавцем, розмножена в будь-якій країні світу) є не у податковій сфері, а у сферах мовній та інформаційній, про що в ухваленому законі навіть не згадується.

Зі свого боку, ми готові взяти участь у розробці нормального закону, який не тільки вирівняє ціни на книжки, але й додасть до бюджету близько 800 млн гривень. Але якщо нас не почують, ми змушені будемо почати широку роз'яснювальну кампанію. У кожній книжці нашого видавництва буде виділено рекламну сторінку з роз'ясненням, а нижче під гаслом "Вони розпалили багаття з українських книжок" - список фракцій, які проголосували за Закон. Ми готуємо також рекламні плакати такого змісту і будемо розміщувати їх у книжкових крамницях біля полиць з українськими книжками.

На десерт ми оголошуємо акцію подяки народним депутатам від українських видавців "ПІЛЬГИ ЗА ПІЛЬГИ":

1. Ми, українські видавці, готові відмити брудні гроші депутатів, які голосували за Закон. Обсяги - до 20 млн. гривень на депутата або члена сім'ї на рік (рекомендується для тих, хто свідомо голосував за Закон).

2. Ми даруємо усім депутатам книжку "Я, зомбі" Леоніда Кононовича з письмовою подякою видавців (для тих, хто не розібрався, проспав, або помилково натиснув не ту кнопку) і книжку "Сучі діти" Олександра Винокура (для тих, хто розумів, за що голосував).

3. Пільги можуть бути отримані за пред'явленням довідки з апарату Верховної Ради про результати голосування за Закон "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні".

Отже, виходить так. Російськомовній книзі допомагати жити не потрібно, адже в неї є величезна читацька аудиторія, яка купує і підтримує її як в Росії, так і в Україні. Ввівши Закон у дію, влада просто підпалить саме україномовні книги, аудиторія яких набагато менша, до речі, завдяки тій самій владі, яка не робить ніяких кроків, щоб популяризувати українську мову в Україні.

Ми, власне, навіть проти пільг. Ми ж не інваліди, не пенсіонери - ми можемо власними силами заробити гроші. Тільки не треба нас чіпати і нам допомагати. Ми самі зможемо досягти успіху, звичайно, якщо не заважати.

Ми, як завжди, боїмося образити росіян, спричинити міжнаціональний конфлікт, визнати себе україномовними українцями і говорити рідною мовою. Прийнявши цей закон, Верховна Рада ставить нас на місце боксера з легкої вагової категорії проти боксера з надважкої вагової категорії. Якщо допомогати і першому і другому в однаковій мірі, наприклад, покласти у рукавички по півкілограма заліза, то останньому це не допоможе, а от перший ще швидше з’ясує стосунки з суперником. Коли ж уже всі, і в першу чергу можновладці, зрозуміють, що україномовна і російськомовна книга знаходяться в різних вагових категорія, і їх просто неможливо об'єднувати в одне ціле.

Підготувала Леся Костів
Від редакції. Ми вирішили не коментувати висловленого братами Капрановими під час прес-конференції, оскільки, по-перше, в цьому номері журналу, як ви бачите, вміщено статті, в яких прийняття закону розцінюється як позитивне явище для української книги, а, по-друге, сподіваємося на продовження розмови в тім числі з боку представників структур, які брали участь у підготовці закону.

 
© агенство "Стандарт"