журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ПРЕЗЕНТАЦІЯ

ТЕМА НОМЕРА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИЖКОВI НОВИНИ

ГРИМАСИ РИНКУ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №11, 2002

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

Український герой і «Коронація слова»

Про кохання на конкурс пишуть переважно жінки,а українська література, завдяки “Порадниці”, може прирости сільськими талантами

Всеукраїнський конкурс романів та кіносценаріїв “Коронація слова” проводиться вже втретє, не за горами оголошення переможців за 2002 рік. Про те, що відбувається на творчій кухні конкурсу, розповіла cпівкерівник проекту, науковий співробітник Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка Національної академії наук України, кандидат філологічних наук Ніна Герасименко.

“Книжковий огляд”: Пані Ніно, думаю, не лише мене цікавить причина таких різких змін керівного складу “Коронації слова”, зокрема, відходу від справи Володимира Даниленка. Чи не могли б Ви прояснити для наших читачів цю ситуацію?

Ніна Герасименко: Так, Володимир Даниленко впродовж двох років був керівником проекту. Та він насамперед письменник, і письменник пристойний, лауреат декількох премій, видав не одну книгу. Зараз він викладає в Інституті журналістики, пише романи.

“КО”: В якому стані перебуває

“Коронація слова-2002” на сьогодні?

НГ: Зараз до нас надходять в основному рукописи любовної тематики, надзвичайно багато також історичних творів.

“КО”: З чим це може бути пов’язано?

НГ: Це класична ситуація. Стосовно історичного роману, то його традиції у нас завжди були сильними. У ХІХ столітті на цю тематику писали зокрема Михайло Старицький, Панас Мирний, у шістдесяті роки ХХ століття в числі інших Павло Загребельний, Юрій Мушкетик. Зацікавлення історією в українській літературі було постійним. Тепер майже не пишуть про Велику Вітчизняну війну, натомість помітна тенденція переосмислення подій голодомору 30-х років, жовтневої революції 1917 року, періоду громадянської війни. Багато історичних романів стосуються трагічної постаті Богдана Хмельницького, обігрується життєва драма з дружиною, сином Юрасем. Твори, які надходили, написані приблизно на одному рівні, вони непогані, однак назвати якийсь із надісланих рукописів бестселером, на мою думку, не можна.

Що ж до любовної прози, то так сталося, що в нашій літературі вона була майже не представлена. Зараз відбулися певні зрушення, які, можливо, пов'язані з суспільними змінами. Переважно про любовні перипетії пишуть жінки, з цього, можливо, доречно зробити висновок про самотність українок, які марять сильним чоловіком. Адже, якщо в основу творів на історичну чи соціально-політичну тематику лягають реальні події, то любовні будуються здебільшого на художньому домислі. Одним словом, чого не вистачає, те ми вимріюємо. Щодо “Коронації слова-2002”, то надійшов дуже цікавий любовний роман, який, на мою думку, пройде до фіналу.

“КО”: Представники яких регіонів України беруть активнішу участь у конкурсі, а які “пасуть задніх”?

НГ: Починають надходити рукописи з Донбасу, Запоріжжя, Луганщини, Рівненщини, Хмельниччини. Найактивнішим, як і два попередніх роки, залишається Львів та область. Пишуть і з Києва, та мешканці цього пихатого столичного міста поки що придивляються, “принюхуються”. Мовчить Київська область, Житомир, Чернівці.

“КО”: Ви обмовилися про те, що жоден з отриманих на сьогодні творів не може бути визнаний бестселером. Чи відрізняється рівень написання цьогорічних рукописів від їхніх попередників?

НГ: Коли ми починали працювати, нерідко доводилося пояснювати конкурсантам, що таке роман та кіносценарій, радили звертатися у бібліотеки та читати теорію літератури, перш ніж писати на конкурс. Цього року таких випадків майже немає. Завдяки тому, що інформаційним спонсором стала “Літературна Україна”, серед учасників збільшився відсоток письменників з досвідом. Мене це втішає, адже “Коронація” стає на професійний рівень. Письменник Василь Шкляр, який вже отримав гран-прі за роман “Елементал”, виявляв бажання брати участь у “Коронації слова-2002”. Та, за нашою традицією, володарі першої премії автоматично стають членами журі конкурсу, а відтак – позбавлені права брати участь у конкурсі. Наша мета – відкривати нові імена. Перші роки нам закидали, що це конкурс для домогосподарок, що в такій літературі немає духу, тому що жіночі романи, бойовики та детективи вважали меншовартісними порівняно з творами “елітного” типу. Тепер до нас надходять і детективи, і більш авангардні твори.

Зараз багато почали писати з сільських регіонів, це, певно, пов’язано з тим, що одним з наших інформаційних спонсорів стала газета “Порадниця”. До речі, чимало учасників самовпевнено вважають, що виграють гран-прі, не погоджуючись навіть на другу, а тим більше на третю премію. Трапляється, що в теперішніх надходженнях пізнаю допрацьовані твори двох попередніх років, але таких небагато. В основному ідуть романи нові, оригінальні.

“КО”: Які вікові групи беруть участь у “Коронації слова”?

НГ: У нашому конкурсі беруть участь представники всіх вікових груп. Цього року надійшов, здається, із Запоріжжя, рукопис шестилітньої дитини, він написаний друкованими літерами на двадцяти чотирьох листках учнівського зошиту. Станом на кінець жовтня це наша наймолодша учасниця.

Декілька років тому вікова група від 15 до 25 років була втрачена для української літератури в тому сенсі, що їхні твори були американізовані, а героями були Сара, Том та Біллі. Тепер ситуація змінилася, починають писати на українську тематику, з’являється новий герой. Перспективними ми вважаємо авторів віком від 30 до 45 років. Це люди у розквіті сил, які осмислили дійсність, мають власний досвід.

Вікова група 50-75 років для нас не зовсім цікава в тому сенсі, що ці автори, намагаючись переосмислити своє життя, як правило, не звертаються до сьогодення. Їхні романи цікаві хіба що для дослідження розвитку української літератури. Вважаю, що нові покоління потрібно виховувати на творах рівня “Тигроловів” Івана Багряного, повісті “Старий і море” Ернеста Хемінгуея, роману “Три товариші” Еріха-Марії Ремарка, в яких головний герой постає сильним духом, переможцем. Спадає на думку фраза Василя Шкляра: “Щоб не спала із вас корона...” Людина мусить іти по життю з “короною” на голові, з честю, гідністю. Відповідно, якщо ми отримуємо, наприклад, твори про голодомор, мені, як філологу, це цікаво, але вони не вміщують відповідей на сьогоднішні запитання, на відміну від тих, про які я тільки що згадувала. Вважаю, що ми зараз творимо нову літературу. Апогей Оксани Забужко пішов на спад, менше говорять про Юрія Андруховича. Тож, що сформуємо, з тим і підемо далі у життя.

“КО”: І все ж, які вимоги Ви ставите до творів конкурсантів?

НГ: Це ні в якому разі не можуть бути збочення у їхніх різноманітних проявах, відстоювання релігійних переконань. Твір мусить бути високої художньої якості, цікавий, з інтригою. У романі повинні стверджуватися добро та людські цінності, з якими ми далі будемо жити.

“КО”: Ми багато говорили про романи конкурсантів, а яка ситуація з кіносценаріями?

НГ: Кіносценарії завжди відставали майже на половину, а цього року їх надходить набагато більше, ніж романів. Можливо, автори сподіваються побачити фільми, зняті за ними. Найбільше кіносценаріїв чомусь надсилають із Чернівців, звідти є і переможці. Наприклад, у “Коронації слова-2000” друге місце посів Володимир Зав’ялов, наступного року перше місце було за Юлією Бондарюк, Володимир Зав’ялов тоді отримав заохочувальну премію. Тематика кіносценаріїв абсолютно різна. Пишуть як професіонали, розписуючи сцени буквально по кадрах, так і аматори.

“КО”: Таке банальне питання: які плани організаторів “Коронації слова” на 2003 рік?

НГ: Наступного року плануємо розширити конкурс. Буде представлено три номінації: роман, кіносценарій та драма (причому з такими ж преміями). Нарешті ми охопимо і театральне мистецтво. Вражає також ставлення з боку голови правління ЗАТ “Крафт Фудз Україна”. Пан Юрій Логуш, будучи людиною бізнесовою, багато уваги приділяє “Коронації слова”. Він є “батьком” конкурсу, йому належить ідея його проведення. На мою думку, ця людина може стати в один ряд з такими українськими меценатами, як Терещенки, Галалани, Симиренки. Адже у нас дуже мало тих, хто підтримує українську культуру.

“КО”: Чи існують, на Вашу думку, відмінності між “Коронацією слова” та іншими літературними конкурсами?

НГ: Ми стали на професійну основу. А, наприклад, Національний конкурс гостросюжетного українського роману “Золотий Бабай”, на мою думку, не сягає нашого рівня. Твори повинні бути високої художньої якості, і не лише у плані мови, але й сюжету. “Коронація слова” займається відбиранням “зерна з полови”, і що ми візьмемо з собою, з тим і підемо далі.

Інтерв’ю провела Вікторія Падалко

 
© агенство "Стандарт"