журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ПРЕЗЕНТАЦІЯ

ТЕМА НОМЕРА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИЖКОВI НОВИНИ

ГРИМАСИ РИНКУ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

ПОВЕРТАЮЧИСЬ ДО НАДРУКОВАНОГО

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №11, 2002

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Світовий книжковий ринок

Як дзеркало недослідженого українського

Свежая информация у нас на сайте: нотариальный перевод павелецкая - смотрите описание тут.

Книжковий ринок, на жаль, не належить до тих сегментів сучасної економіки України, які зі швидкістю світла щодня обростають так званою аналітичною інфрастуктурою. Навряд чи знайдеться сміливець, що відважиться скласти перелік проведених маркетингових досліджень українського бібліоринку чи назве імена авторитетних експертів, які регулярно проводять серйозний аналіз і дають наукові прогнози розвитку книговидання в Україні. Навіть якщо щось з переліченого і робиться, то вкрай рідко, ситуативно і у вузьких рамках конкретного видавця чи торговця. Ми чомусь не звикли дивитися на книгу як на поважний національний бізнес зі всіма характерними складовими цього явища. А дарма, бо, за масштабами фінансових вкладень і матеріальних зисків, книговидання і книготоргівля нічим не поступаються будь-якій іншій галузі економіки. Принаймні, так на це дивляться у Європі.

Щоб не залишатися голослівними, наведемо кілька цифр з підсумкових маркетингових досліджень європейського книжкового ринку за 2001 рік, що виявлять певні тенденції, які, без сумніву, можуть бути цікавими і для наших книговидавців, і для продавців.

Купуйте українського Поттера! ПIсля росIйського...

Почнімо із Західної Європи. Прибутки 100 найбільших видавництв у німецькомовних країнах – Німеччині, Австрії та Швейцарії у 2001 році впали вперше за останніх 13 років. Продажі знизилися на 0,6%, в той же час як у 2000 році спостерігався їхній приріст на 3,2%. У ліпшій ситуації опинилися книгарні – продажі зросли на 4,4%, але все ж залишилися далекими від рекордних 12,2% у 2000 році. Особливо негативно вплинули на книжковий ринок цих країн фінансові труднощі австрійської торгової мережі Libro та німецької Phonix und Thalia.

Перше місце з продажу серед видавців посів Bertelsmann Springer S+B Media. А найбільший приріст, аж 68,4%, зафіксовано у Econ Ullstein List завдяки купівлі ним у грудні 2000 року видавництва Heyne, що і перемістило компанію у фінансових рейтингах з 15 на 8 позицію.

Відсутність нової книги з серії пригод Гаррі Поттера значно погіршило ситуацію у видавництві Carlsen, що пересунулося з 22 позиції на 49, а його продажі знизилися на 56,1%. У контексті нашого вітчизняного ринку тішить те, що у “А-БА-БИ-ГА-ЛА-МА-ГИ” попереду ще більшість неперекладених українською пригод Поттера, і відсутність нової книги з цієї серії навряд чи загрожуватиме видавництву банкрутством. Ми ще дуже нескоро будемо залежати від натхнення топ-авторів, скоріше, нас притискатиме шалена конкуренція російських видавництв і хоч запізніле, та все ж розуміння необхідності вітчизняного ринку своєчасної перекладної літератури. А поки що маємо той унікальний випадок, коли приказка “Хто пізно приходить, той сам собі шкодить” не справджується. Це, звичайно, жарт. І зовсім не жартома можна позаздрити більшості європейських видавництв у їхній оперативності – будь-який світовий бестселер протягом лічених місяців перекладається і виходить титульними європейськими мовами – чи то дитяча книга, чи любовний роман, чи психологічний порадник, чи модний підручник. Тут ми завжди програємо і тим самим практично позбавляємо вітчизняну книгу можливості конкурувати. Якби український переклад того ж Поттера випередив російський, то немала кількість дітей при відповідній рекламі переламала б існуючий у більшості психологічний бар’єр несприйняття української мови, і з цікавості таки прочитала б його. Важливо створити прецедент, і саме у випадку використання світового бестселера він був би успішним. Але ми знову другі, і ніша вже зайнята. Українського Поттера купують лише ті, хто завжди купував українське.

Румуни теж перекладають. Але – румунською

Пересунемося територією колишньої Австро-Угорської імперії трохи східніше. Угорський книжковий ринок можна визначити поняттям ринку, що розвивається. Як, зрештою, і економіку цієї країни. Фінансова ситуація видавництв далека від блискучої, книжка дорога, а потенційні споживачі не можуть наразі похвалитися високими доходами. Однак книговидавці не залишені напризволяще. У 1997 році інвестиції у розвиток видавничої справи становили близько 24,5 млрд. форинтів, у 1998 р. – уже 30 млрд. Це дало свій результат, і у 1997-98 рр. угорський книжковий ринок зростав щорічно на 20%. На початок 2000 року в Угорщині було зареєстровано 2800 видавництв, серед яких 160 видавало щорічно понад 10 назв.

Дуже близькою до угорської є кількість зареєстрованих видавництв у Румунії – їх 2700. Однак активно працюють лише близько 150. Румунські видавництва, у переважній своїй більшості, можна кваліфікувати як малі або дуже малі. Лише 40-50 видавництв мають повноцінну організаційну структуру, тобто в них існують і діють такі відділи, як редакційний, виробничий, маркетинговий, дистриб’юторський. Небагато видавництв володіє доходом понад мільйон доларів чи видає більше, ніж 60-80 назв щорічно. Практично кожне з великих видавництв продукує класику румунської белетристики або пробує свої сили на ринку підручників. З цікавістю беруться видавці і за публікації на медичні чи юридичні теми. І у цій позиції румунський ринок збігається з нашим. А от у наступній – цілковита протилежність. У Румунії 90% видань становлять переклади, передовсім з англійської та французької. Наголошуємо, що йдеться про переклади на державну мову, тобто у нашому варіанті протилежність саме у кількості перекладів українською. Проблему авторського права у Румунії практично вирішено завдяки ухваленому у 1996 році Закону про охорону авторських прав, котрий вважають найпрогресивнішим у Центральній та Східній Європі.

Приємно дивують у румунських виданнях завжди висока якість паперу та друку. Однак це не є заслугою місцевих поліграфістів – більшість видань друкується за кордоном: в Угорщині, Італії, Німеччині, Китаї та Словаччині. 90% з понад 700 книгарень Румунії і надалі є державними, деякі з них перебувають на непростій стадії приватизації, і лише 10% книгарень є перебувають у приватній власності.

Англійська книга на Європейському ринку

Поряд із усталеним і розгалуженим власним ринком, Велика Британія є потужним експортером книжкової продукції. Скажімо, у 2001 році вартість експорту становила 1,2 млрд. фунтів стерлінгів, що є показником зростання на 7% порівняно з попереднім роком. Експорт до країн Центральної та Східної Європи становив 3,8 % із загального числа і, порівняно з 1990 роком, збільшився у чотири рази. Головними об’єктами бізнесових інтересів британських видавців є Польща, Росія і Туреччина; з-поміж них польський ринок вважається найбільш розвиненим. Британські книговидавці прекрасно розуміють, що можуть і надалі, ще з більшою ефективністю, використовувати потенціал цих країн, пристосовуючись до їхніх локальних потреб і надаючи перевагу плідній співпраці з материковими видавцями, а не конкуруючи з ними.

Найважливішими ринками збуту британської книги залишаються країни Європейського Союзу, серед яких лідерами є Північна Ірландія, Німеччина та Голландія. Водночас, зафіксовано спад експорту до Швейцарії та Норвегії.

Продаж книг через Інтернет у Великій Британії стабілізувався в 2001 році на рівні 4-5% від вартості цілого книжкового ринку. Продажі у великих книжкових мережах та супермаркетах виросли, натомість продажі у маленьких незалежних книгарнях падають.

У 2001 році споживачі витратили на купівлю книг на 6% більше коштів, аніж попереднього року. Продано близько 361 мільйона книг, що на 2% більше, аніж 2000 року. Щодо тематики, то аналітики ринку акцентують на зростанні продажу белетристики, криміналів, трилерів, пригодницької та історичної книги. На загал менше купують романів. Через мережу Інтернет найбільше продано книг на бізнесову, комп’ютерну, політичну, наукову, медичну та історичну тематику. Це легко пояснюється, адже активними користувачами Інтернету є представники саме тієї соціальної групи, котрі належать до “білих комірців”, чи “інтелектуального” споживача, включно зі студентами.

Космічні цифри про китайську книжку

Якщо про європейську книжку ми маємо хоч якесь, та все ж уявлення, то про східні книжкові ринки ми знаємо тільки те, що десь там, у Китаї, дуже давно винайшли папір. Що ж друкують орієнтальні видавці на своєму винаході тепер?

Китайський ринок є найбільшим у світі, що не дивно, адже в “піднебесній” проживає понад 1 200 млн. мешканців. На ньому панує наше колишнє комуністичне майбутнє, і міжнародні організації з наполегливою регулярністю звинувачують тамтешній уряд у порушеннях прав людини. Однак, між тим, нещодавно Китай став 143-м членом Світової організації торгівлі (СОТ), що дає мінімальну, та все ж надію на зміни у функціонуванні економіки країни взагалі, і ринку книги зокрема. Адже потреба у книзі поступово зростає, і, за деякими прогнозами, її продаж у Китаї зросте в 1999-2004 рр. на 90%.

Офіційно на китайському ринку діють 565 державних видавництв. Окрім того, існує близько 10 000 приватних агенцій, що також видають книжки, щоправда, напівлегально. З цього числа лише 1000 видавництв публікують видання, котрі заслуговують на увагу. З-поміж державних видавництв понад 130 видають підручники, 50 – белетристику і словники. Лише тепер видавництва можуть самостійно вибирати профіль видань, бо зовсім донедавна уряд надсилав списки книг, які слід було надрукувати.

Найбільше китайське видавництво, Qinghua University Publishing House, видає підручники, навчальну літературу, словники, енциклопедії, комп’ютерну літературу та аудіовізуальну продукцію. Commercial Press, найстаріше і найвідоміше в Китаї видавництво, продукує переклади праць з філософії та іншу наукову літературу. Книги продаються у 79 869 книгарнях. З них 13 126 належить до найбільшої державної мережі Xinhua. У приватних руках є 35 450 книжкових торгових точок, з них 20 565 – у сільській місцевості. Читачі мають також до диспозиції 38 779 громадських і 6300 академічних бібліотек. Можливо, такі величини і втішають, коли йдеться про інтелектуальний продукт, але чомусь вони трохи лякають і викликають тривогу, як і всі, зрештою, космічні цифри про Китай (це абсолютно приватне враження і майже недопустиме відхилення у оглядовій статті).

Офіційно у Китаї заборонено приватні видавництва, однак, інвестори обходять закони і функціонують як агенції чи так званий “culture business”. Часто це фірми, що співпрацюють з державним видавництвом над якимось проектом, отримують від нього державний реєстраційний номер (ISBN), під яким і випускають свої видання. Щодо продажу книг, то, окрім названої вже мережі Xinhua, помітною є тенденція росту продажів у супермаркетах.

Китайський ринок сумновідомий поширеним піратством (та й український, як відомо, недалеко втік). Світові телеканали неодноразово смакували кадри знищення піратських CD. Не ліпша ситуація і з авторським правом, особливо воно порушується у випадку видання бестселерів. Щоб хоч якось контролювати ситуацію, китайський уряд запровадив моніторинг усіх провінцій, але поки що без особливого успіху.

Китайські читачі, за результатами анкетування, проведеного у 1999 році, поставили книжку, як засіб проведення вільного часу, на четверте місце, надавши перевагу телебаченню, газетам і журналам. Найбільшу конкуренцію створили, звісно, телебачення й Інтернет. Все більше читачів у Китаї користаються книгою on line. Інтернет приваблює і авторів, оскільки він менше контролюється урядовими структурами. Поза тим, неписьменність сягає у Китаї 12%, а жінки читають більше, аніж чоловіки. Що є, у свою чергу, характерним для цілого світу.

У світі читатимуть бIльше. А у нас?

І насамкінець трохи футуристики. За прогнозами центру Pricewaterhous Coopers, протягом найближчих п’яти років глобальні видатки на книги виростуть на $20 млрд. Вони зростатимуть зі швидкістю 4,2% щорічно, з $85 млрд. у 2000 році до $105 млрд. у 2005 році.

Найбільший ріст спостерігатиметься в країнах Латинської Америки (9,1% щорічно) завдяки потужним інвестиціям урядів цих країн у розвиток освіти та літератури.

Книжковий ринок Європи, Азії та Африки зростатиме на 2,8% щорічно, з $30,5 млрд. у 2000 році, до $35 млрд. у 2005 році. У середньому медіаринок цих трьох регіонів посідає друге місце за кількістю фінансових вкладень.

Передбачається, що поступово електронна книга стане важливою складовою світового книжкового ринку. Мережа Інтернет вже є доконаним фактом нашого існування. Переживаючи свої злети та падіння, вона у перспективі матиме істотний вплив на світовий книжковий ринок і стане його повноправним учасником.

Але це прогнози, що їх маємо знати і враховувати на майбутнє. А наразі... Наразі українському книжковому ринку бракує, як повітря (чи доречніше, як паперу) системних економічних, маркетингових досліджень, копітких і довготривалих, аби наведені вище цифри (що є лише вершиною айсбергу), мали аналог і в Україні. Порівняння – також стимул до розвитку, і при тому не найгірший.

Марта Філь

 
© агенство "Стандарт"