журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ЗАКОНОДАВСТВО

ТЕМА НОМЕРА

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИЖКОВИЙ ДИЗАЙН

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №10, 2002

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

«Юніверс»: у пошуках втрачених можливостей

Один із активних учасників нашого книговидавничого ринку – київське видавництво "Юніверс", яке спеціалізується переважно на виданні зарубіжної класики. Нещодавно тут було закінчено роботу над семитомною епопеєю Марселя Пруста "У пошуках втраченого часу". Директор "Юніверсу" Андрій Савчук люб'язно погодився відповісти на кілька запитань редакції "Книжкового огляду".

Андрій Савчук: Звичайно, прийняти рішення видати Пруста було непросто, але я радий, що ми, здається, непогано впоралися з цим. До речі, на нещодавньому Форумі видавців у Львові відбулась презентація цієї епопеї, на якій був присутній її перекладач Анатоль Перепадя, а також представники посольства Франції в Україні, французького культурного центру. Крім того, раніше в серії "Світова проза" ми видали "Антологію австрійської поезії". Були видані й інші книги зарубіжних класиків, зокрема "Процес" Кафки. Останньою вийшла, у співпраці з австрійським фондом підтримки австрійської книги, "Сестра сну" Роберта Шнайдера. Також започаткували серію "Філософська думка", вже видали в перекладі українською "Критику чистого розуму" Канта, "Метафізичні розмисли" Декарта, праці Гегеля й інших.

"Книжковий огляд": Чим керувалися ви, приймаючи свого часу рішення друкувати переважно переклади зарубіжної літератури?

А.С.: Як відомо, видавництво "Юніверс" було зареєстроване 1991 року колективом журналу іноземної літератури "Всесвіт". Це значною мірою визначило напрямок нашої роботи. Хоча варто зауважити, що перших чотири чи п'ять років видавництво практично не діяло, і лише в 1996 році ми почали роботу. Довелося починати з мінусів. Спершу розраховувалися з податковими й іншими боргами, створеними попередниками, причому обійшлися без кредитів. Оскільки довкола журналу завжди групувалися кращі сили перекладачів, редакторів, це дало можливість переконати замовників у тому, що книги, виконані в нас, будуть зроблені на належному рівні. Згодом почали працювати з фондом "Відродження", іншими культурними агенціями, які сприяли нам у виданні тих чи інших книг. На сьогодні ми в середньому видаємо більше 35-ти видань на рік, переважно перекладів. Також паралельно започаткували інші серії, які можуть приносити додаткові обігові кошти, зокрема видали декілька підручників і навчальних посібників, книги на медичну тематику. Видаємо також і наших вітчизняних майстрів слова.

"КО": Чи задоволені ви роботою перекладачів, які працюють з видавництвом?

А.С.: Ми працюємо з кращими перекладачами України, в тому числі з тими, хто перекладає для журналу "Всесвіт". Це Григорій Філіпчук, Олександр Терех, Віктор Шовкун, Петро Таращук, Микола Кушнір, Олекса Логвиненко, інші перекладачі. Особливо складним для роботи є, як відомо, науковий переклад. Щоб уникнути при цьому помилок чи неточностей, ми залучаємо до роботи наукових редакторів, перекладачів і літературних редакторів. Це дає можливість звести до мінімуму кількість неточностей при перекладі.

"КО": Яким є принцип відбору тих чи інших творів?

А.С.: Звичайно, намагаємось видавати твори, які можуть становити інтерес для українського читача, які не були перекладені російською мовою. Однак, оскільки ми працюємо з представниками фондів, які підтримують книгу в тій чи іншій країні, то змушені дотримуватися їхніх побажань, хоча ми також вносимо і свої пропозиції, які, як правило, приймаються. Також виходимо з того, щоб книга не загубилася на ринку, була реалізована в торгівлі, адже ринок диктує свої умови, і це природно.

"КО": Якої ви думки про український книготорговельний ринок?

А.С.: Дуже важко працювати, оскільки не існує системи книгорозповсюдження української книги. Немає цілеспрямованої, продуманої державної політики в цьому напрямку. Сьогодні кожне видавництво самостійно формує свій ринок збуту. На мою думку, це є головним чинником, який не дозволяє видавництвам ефективно працювати, нарощуючи обігові кошти, вкладаючи їх у виробництво. У програші залишаються автори, на книги яких (а серед них є досить цікаві) у видавництв таким чином не вистачає коштів, а також і читачі, які не отримують цих книг для читання. Не секрет, що видавництва змушені друкувати в першу чергу ті книги, які мають підтримку від якихось фондів чи інших зацікавлених структур, і нерідко цікаві рукописи залежуються в столах головних редакторів видавництв роками. Наш книжковий ринок відданий на відкуп книзі, яка йде з Росії. Звідти, між іншим, вже починають завозити до нас надруковану там українську книгу. Якби була налагоджена мережа збуту, можна було би нарощувати тиражі, зменшуючи ціну книжки. Причому я впевнений, що керівники українських видавництв зацікавлені у створенні такої мережі, однак на практиці це, на жаль, поки що не реалізується.

Інтерв'ю записав Максим Фещук

 
© агенство "Стандарт"