журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ЗАКОНОДАВСТВО

ТЕМА НОМЕРА

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИЖКОВИЙ ДИЗАЙН

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №10, 2002

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

«Швейцарський» проект Жидачівського ЦПК

Шанс подвоїти частку вітчизняного газетного паперу на українському ринку

http://ursulika.ru/ оригинальных подарков на день рождения.
Ремонт гаражных ворот - надежные гаражные ворота privod.me/remont-sekcionnih-vorot.

Жидачів зустрічав мене дощем. "Від води папір псується", – незатишно хлюпало у підсвідомості, поки прямувала до Жидачівського целюлозно-паперового комбінату. За орієнтир правила пожежна каланча, що тулилася до комбінату. Раптом зловила себе на думці, наскільки природнім є це сусідство – можна було не турбувати жидачівців, аби підказали потрібний мені маршрут. Втім, тоді я ще не знала, що за великим рахунком жидачівський папір "у воді не тоне і у вогні не горить". Що у нього зовсім інші, підступніші, якщо не вороги, то недоброзичливці.

Папір – хліб поліграфістів. Тож поліграфіст скаже: "Папір всьому голова". А чи скаже український поліграфіст, що саме український папір – всьому голова?..

Ринкова частка вітчизняного газетного паперу в Україні, а це третина ринку, невдовзі може збільшитись щонайменше вдвічі. Це дозволить зменшити обсяги закупівель імпортного (російського, польського, а також іспанського і фінського) паперу майже на $30 млн. на рік. Якщо річна потреба України у газетному та друкарському папері становить 110-120 тис. тонн, а у газетному – в середньому 95 тис. тонн, то використовувати вітчизняну продукцію можна буде для більш як 60% українських видань, які друкуються на газетному і/або друкарському папері.

Власне, такими стали віднедавна потужності Жидачівського целюлозно-паперового комбінату (ЖЦПК) – ексклюзивного вітчизняного виробника газетного паперу, який придбав у Швейцарії нову технологічну лінію, найсучаснішу в Україні. У "швейцарський" проект інвестовано близько 40 млн. грн. Після виходу на проектну потужність папероробної машини №1 (ПРМ №1) її продуктивність становитиме 3 тис. тонн паперу на місяць, тобто 36 тис. тонн/рік. Можливості вже діючої на ЖЦПК ПРМ №5 дорівнюють 32 тис. тонн/рік. Відтак щороку комбінат планує виробляти до 70 тис. тонн паперу.

Не було би щастя...

Аби використати надлишковий напівфабрикат, що з'явився внаслідок модернізації деревно-масного заводу, наявних потужностей забракло. Фахівці Жидачівського ЦПК "звернули увагу на Європу". За словами технічного директора Торгового дому "Жидачівський паперовий комбінат" (ТД "ЖПК") Петра Короля, півроку вони їздили Італією, Німеччиною, Норвегією, Австрією, вивчили документацію більш як 80 машин, самостійно оглянули 12 агрегатів. Але "щастя привалило" саме у Швейцарії. Там збанкрутувала паперова фабрика "Папітері де Версуа", і на її місці збиралися розгорнути інше виробництво.

У липні цього року жидачівці отримали перші зразки паперу на накаті нової ПРМ, хоча від підписання контракту минув лише рік і лише 10 місяців минуло від початку демонтажу машини. Терміни рекордно короткі навіть для світової практики (за нормативами радянських часів, на введення в дію папероробної машини відводилося 2,5 роки).

"Впродовж цього часу виконано величезний обсяг робіт, демонтовано і перевезено в Україну 1670 тонн обладнання, – розповідає голова Спостережної ради ВАТ "ЖЦПК", президент концерну "Основа", до якого входить комбінат, Сергій Рубан. – Демонтаж старої ПРМ, будівельні роботи, всі роботи з демонтажу і монтажу і практично всю наладку нової машини зробили кваліфіковані та досвідчені фахівці Жидачівського ЦПК із залученням деяких українських підрядників. Проект модернізації папероробної машини також розроблено ПКБ комбінату".

Справа в тому, що в процесі установки ПРМ №1 було докорінно реконструйовано її сушильну частину, встановлено новий багатодвигунний привід і новий каландр. Збудовано і змонтовано потік розпуску та розмелювання целюлози, вдалося удосконалити систему сортування деревної маси. Ефективніше працюватиме цех підготовки хімікатів. З 550 до 800 м/хв. збільшено конструктивну (за приводом) швидкість ПРМ №1.

Обрізна ширина нової машини – 3120 м, її робочу швидкість планується довести до 700 м/хв. (швидкість руху паперового полотна першої папероробної машини, яку в 1799 році винайшов француз Нікола-Луї Робер, становила 5 м/хв.). Агрегат скомплектовано з вузлів різних фірм-виробників, зокрема, напірний ящик – виробництва фінської "Валмет". ПРМ №1 має три системи автоматичного управління, у тому числі систему регулювання профілю паперового полотна, сучасний клеїльний прес фірми "Белойт", досконалу систему підготовки і дозування паперової маси та хімікатів. "Якщо за кордоном ця машина виготовляла офсетний папір граматурою 75 г/м2, то ми будемо робити на ній папір газетний (45 г/м2). Зменшити масу паперу навіть на 2-5 г/м2 вважається неабияким досягненням," – з гордістю пояснює технічний директор ДЦПК Олександр Телетков.

За якісними параметрами жидачівський папір виробництва як ПРМ №1, яка вже працює і приносить прибутки, так і ПРМ №5, не гірший, а часом і кращий за імпортні аналоги. А нова ПРМ цікава також тим, що вона багатоцільова, має дуже широкий діапазон випуску продукції: від газетних сортів паперу до крейдованих (граматурою 45-80 г/м2). І стратегічним завданням проекту є різке збільшення випуску газетного паперу, зокрема кольорового (для газет поліпшеної якості), з метою зайняти ексклюзивом 60% українського ринку. Крім того, у планах ЖЦПК – освоєння на ПРМ №1 паперу офсетного і друкарського №2 і №3. Таким чином, на новому жидачівському папері друкуватимуться книжки, зокрема підручники, журнали, каталоги, газети.

Освоювати папір високих марок комбінат наміру не має: як сказав в інтерв'ю "Книжковому огляду" генеральний директор ТД "ЖПК" Олексій Кобець, тенденції світового ринку такі, що сегмент споживання високоякісних і дорогих видів паперу зменшується на користь стандартних, які використовуються для друкування газет. Все більше сучасних виробників газет у світі дотримуються думки: оскільки газета – це товар одноразового використання, особливих вимог до якості її паперу бути не може, тобто його можна робити з макулатури.

Зараз Жидачівський комбінат здебільшого працює на замовлення. Часи виконання раз і назавжди затверджених планів, надто державних, минули. У будь-якому разі рішення ухвалюються на підставі ретельного і грунтовного аналізу як поточного моменту, так і перспектив галузі. Поки що у жидачівському пакеті замовлень є заявки лише на газетний папір.

Сьогодні на жидачівському папері друкуються "Киевские ведомости", "Столичные новости", "Сегодня", "Магістраль", "Рабочая газета" тощо. ЖЦПК співпрацює з найбільшими друкарнями України, такими, як "Преса України", "Київська правда" (м. Київ), "Донеччина" (м. Донецьк), "Зоря" (м. Дніпропетровськ), "Високий Замок", "Експрес" (м. Львів), Вінницьким обласним видавництвом, видавництвами на півдні країни – в Одесі, Миколаєві, з рештою західноукраїнських. Жидачівський папір, зокрема газетний, і картон знайшли своїх споживачів у десятках країн світу: на теренах СНД, у країнах Європи, Азії, Африки (скажімо, на експорт йде відсотків 5-10 виробленого газетного паперу).

Генеральний директор ЖЦПК Олександр Пітула сподівається, що невдовзі надійдуть пропозиції щодо співпраці від директорів видавництв, які 4 вересня цього року були присутні на презентації "швейцарської" ПРМ. На його думку, видавців не могли залишити байдужими технічні показники і стан обладнання, на якому комбінат виробляє і вироблятиме папір для газет. Адже виробниче обладнання завжди закуповувалося у найавторитетніших світових фірм Фінляндії, Німеччини, Данії, Франції, Італії, США, Австрії, Англії та ін. Крім того, ця провідна техніка "підпадала", як у разі з ПРМ №1, під подальше удосконалення – завдяки раціоналізаторським винаходам спеціалістів ЖЦПК.

"Зараз ми намагаємося домовитись, аби на нашому папері друкувалися "Дзеркало тижня" і "Бізнес", – говорить Олексій Кобець. – А вам відомо, які у цих видань, зокрема в останнього, поліграфічні вимоги. Між тим, і стара, і нова папероробні машини здатні їх задовольнити".

Отже, можливостей – море. Втім...

За моє жито...

Запустивши в роботу папероробну машину №1, придбану у Швейцарії, ексклюзивний виробник газетного паперу в Україні переживає подвійне почуття: радості і тривоги одночасно. Радість – від можливості бути потрібним партнерам-видавцям.

Інше почуття непокоїть Жидачівський ЦПК через те, що в Україні далеко не всі зацікавлені у витісненні імпортного виробника з вітчизняного ринку газетного паперу. І що у боротьбі за інформаційну незалежність нашої країни на керівництво комбінату чекає не жорсткість конкуренції, а радше, її недобросовісність.

"Якщо майже 70% газетного паперу ввозиться з-за кордону, – говорить Олександр Пітула, – до того ж за ціною нижче, ніж наша собівартість, то виникає запитання: як держава повинна захистити вітчизняного виробника, піклуючись у такий спосіб про власну економічну та політичну самостійність? Росія та Польща володіють величезними потужностями для виготовлення газетного паперу. Його надлишки комерсанти везуть в Україну за демпінговими цінами, що створює загрозу існуванню виробництва газетного паперу в Україні взагалі. А якщо цей папір і надалі буде для нас збитковим, то чи є сенс його випускати і продавати? Чому б нашим законодавцям не подумати про захист ринку і суверенітету держави, зокрема використовуючи можливість друкувати газети на вітчизняному папері?"

Мені довелося чути від видавців, що вони не використовують вітчизняного паперу, бо він псує їхнє імпортне обладнання. У Жидачеві тільки розсміялися у відповідь: гарний спосіб для дезінформації співрозмовника, аби виправдатись у недотриманні чинного законодавства (скажімо, директиви Кабміну друкувати підручники на вітчизняному папері). Адже насправді видавці книжок і газет часто-густо надають перевагу імпортному паперу перед нашим не тому, що перший якісніший, а саме тому, що дешевший. Відпускна ціна за тонну жидачівського газетного паперу – 2560 грн. Із Росії його завозять по 2400-2450 грн. за тонну. За словами моїх співрозмовників, таких низьких ринкових цін на газетний папір, як в Україні, немає ніде у світі. Виробництво газетного паперу на ЖЦПК є нерентабельним, хоча у порівнянні з обсягами товарної продукції ці збитки для комбінату мізерні. "Але нас примушують знижувати ціни, тому що їх знижують трейдери, – зізнається Олександр Пітула. – Обминаючи закони і не сплачуючи податків, декларуючи занижену вартість, вони таким чином штучно знижують ринкову ціну газетного паперу". Олексій Кобець додає, що ціна на продукцію для преси впала більш як на 1 тис. грн. саме внаслідок того, що починаючи з 1992 року Жидачів почав створювати конкурентне середовище на українському ринку газетного паперу, освоївши його виробництво! "Але видавці газет, так само як і книговидавці, мають зрозуміти, що винятково сприятлива для них ситуація на ринку газетного паперу в Україні склалася саме тому, що на ньому присутній український товаровиробник. Не буде його – і миттєво виникне серйозна зацікавленість імпортерів закордонного паперу захопити монополію на українському ринку. Відразу ж різко зростуть ціни", – мій співрозмовник переконаний у цьому на всі сто.

Звісна річ, єдино логічним було б підтримати, захистити у цій ситуації вітчизняного виробника. Але поки що він перебуває у менш вигідних умовах, аніж імпортери газетного паперу – Росія і Польща. Справа в тому, що низка фірм по різні боки кордону налагодили таку схему співробітництва, за якою вони як експортують, так й імпортують продукцію. "Таким чином відбувається взаємозалік ПДВ, і фактично папір заходить на український ринок без оподаткування, – пояснює Олексій Кобець. – Тоді як ми повинні сплачувати усі податки, у тому числі й ПДВ. Ось вам уже 20% до ціни лише тому, що ми вітчизняний виробник! Крім того, у нас багато задокументованих прикладів, коли завезений папір розмитнювався за $100! Ми надсилали листи до відповідних установ – ніхто не вживає заходів, аби покласти край цим зловживанням. Очевидно, що у поставках до нас газетного паперу задіяні дуже серйозні інтереси".

Загалом, окрім забезпечення рівних умов конкурентної боротьби на українському паперовому ринку, Жидачівський комбінат "нічого не просить у держави". Відверто кажучи, у щирість цих слів віриш не одразу, почувши їх від представника промислового монстра. Втім, варто лише згадати, наскільки ЖЦПК мобільний, якою мірою технологічно відпрацьовано тут механізм гнучкого реагування на запити ринку. За словами обох гендиректорів, ситуацію недобросовісної конкуренції (зокрема, підтримку властями демпінгової політики або невтручання у неї) на комбінаті терпітимуть недовго, а потім безболісно переоснастять виробництво на випуск інших видів продукції, приміром гофротари, вельми і вельми рентабельної. Показово, що навіть купуючи швейцарську машину, Жидачівський ЦПК підстрахувався – ПРМ №1 має ще один неабиякий "плюс": її прилаштовано до випуску не тільки паперу, а й сировини для виробництва гофротари. До речі, те, що акціонери ВАТ "ЖЦПК" зупинили свій вибір саме на цій ПРМ, свідчить про їхню далекоглядність і досконале знання ними поліграфічного ринку.

Таким чином, уникаючи виробництва паперу, комбінат як був прибутковим підприємством, так і залишиться таким. Запитання в іншому – що виграють від цього держава та вітчизняний споживач газетного паперу, який сплачує цій державі податки?

Якоюсь мірою справжніми господарями українського ринку всі учасники процесу книгодрукування відчують себе тоді, коли буде ухвалено Закон України "Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні". Зокрема, у проекті Закону йдеться про надання пільг вітчизняним виробникам, продукцію яких націлено на виготовлення книжок: про право завозити без митного збору поліграфічне обладнання, ті види паперу для книгодрукування, які не випускаються в Україні; про звільнення від ПДВ тих сортів вітчизняного палітурного картону, які йдуть на книжкові видання. До речі, Жидачівський комбінат виробляє палітурний картон і здатний випускати книжково-журнальні види паперу, а на його газетному папері друкується чимало книжкової продукції.

До зростання через підтримку партнерів і... конкурентів

Що стосується цінової політики Жидачівського ЦПК, то передовсім її скоригує ухвалення згаданого Закону. Скажімо, скасування ПДВ на ввезення тих сортів целюлози, яку комбінат не випускає сам (ЖЦПК є монополістом на виробництво целюлози в Україні, але виробляє лише целюлозу високого випуску), здешевить собівартість продукції, сировиною для якої є целюлоза, на 20%. Відповідно знизиться ціна кінцевого продукту. Але, знов-таки, це стосуватиметься лише тих видів паперу, тієї частини паперу газетного, на якому будуть друкувати книжки: інтереси видавців преси нинішній проект Закону обминає.

Напевне, новий Закон зробить більш платіжоспроможними користувачів паперової продукції, проте система кредитування не стане зайвою. "Ситуація на ринку продукції, яку ми виробляємо, змушує нас кредитувати покупців, – говорить гендиректор ТД "ЖПК". – Причому надавати їм товарні кредити у досить довгостроковому порядку. Відстрочки платежів сьогодні сягають місяця і більше. А кредитуємо ми видавництва, редакції газет – практично всіх споживачів жидачівської продукції". Прийняття цих правил гри Олексій Кобець пояснює тим, що комбінат, Торговий дім "ЖПК", який пропонує понад 100 видів товару Жидачівського та Ізмаїльського комбінатів, нещодавно створений концерн "Основа" ступили на шлях конкурентної боротьби з потужними компаніями, міжнародними корпораціями, які мають незрівнянно більші фінансові і технологічні можливості. Тим не менше, і за цих умов ЖЦПК дає собі раду, є прибутковим виробництвом, яке постійно модернізує діюче та закуповує нове обладнання. Впродовж останніх двох років, після приходу на ЖЦПК приватного капіталу, обсяги виробництва і продуктивність праці зросли на 123-125%. Щомісяця зі складів комбінату реалізується продукції на суму понад 20 млн. грн. Постійно зростають зарплатня його працівників (сьогодні це у середньому 600 грн., а робітники основних професій одержують 1,5-2 тис. грн. на місяць) і надходження до держбюджету. На економіці комбінату тримається добробут Жидачівського району (Львівська область): частка податків ЖЦПК у районному бюджеті складає 85%.

Як не дивно, але затвердження українського законопроекту певною мірою корисне і для наших конкурентів – постачальників імпортного паперу в Україну. "Стан українського ринку газетного паперу спричинив граничне падіння цін на нього, – пояснює Олексій Кобець. – Подальше зниження цін невигідне не лише нам, але й російським і польським виробникам. І постачальники газетного паперу цих країн працюють якщо не з нульовим, то з вельми невеликим рівним рентабельності. Справа в тому, що експортні потоки, зокрема російського паперу, нещодавно різко змінили напрямок: протягом останніх 5-ти років один із найбільших споживачів російського паперу – Китай – збудував три найбільші у світі паперових комбінати. Нові потужності з виробництва газетного паперу з'явилися в Індії та В'єтнамі. Куди подітися надлишкам газетного паперу з Росії? До Європи і США його теж не пускають, захищаючи інтереси вітчизняного виробника і внутрішні ринки. Тому Україні варто пильнувати з її далеко не досконалим "галузевим" законодавством і відвертими спробами витиснути українського виробника з його власного ринку. Тим більше, що попит на сорти цього паперу як в Україні, так і у світі в цілому повільно, але впевнено зростає.

Як на мене, немає сумнівів, що підтримка державою вітчизняного виробника, а тим більше з таким потенціалом, як у ЖЦПК, зробить целюлозно-паперову галузь конкурентноздатною в усіх відношеннях, і бажання завозити в Україну і газетний, і книжково-журнальні види паперу, принаймні у нинішніх обсягах, поволі зникне. Адже у нас буде все для розвитку власного виробництва.

Якщо справді таке трапиться, це означатиме:

по-перше, що українські чиновники від книжки визнали, нарешті, культурну цінність друкованих видань вищою за їхню товарну цінність;

по-друге, що влада зрозуміла: кількість наших видань, надрукованих на якісному вітчизняному папері, – важливий показник інформаційної безпеки держави.

Олена Іващук,
Київ–Жидачів.
У статті використано матеріали бюлетеня "Паперовий вісник" і газети "Папірус"

 
© агенство "Стандарт"