журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ЗАКОНОДАВСТВО

ТЕМА НОМЕРА

РИНОК ПОЛІГРАФІЇ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

З ІСТОРІЇ КНИГОДРУКУВАННЯ

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

КНИЖКОВИЙ ДИЗАЙН

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №10, 2002

ТЕМА НОМЕРА

Час читати!

Цьогорічний Форум видавців у Львові – вже дев'ятий. За свідченням львівських журналістів, цей книжковий ярмарок став для міста таким же незамінним, як і добра кава чи осінній дощ. До галицької столиці, на найпопулярнішу в Україні книжкову виставку-ярмарок, яка цього року проходила під гаслом "Час читати!", за традицією привозять майже все, що друкується в Україні.
До Львова приїздять представники і керівники видавництв, поліграфічних підприємств, книгарень, бібліотек, приватні підприємці, автори з усіх регіонів України. Тут можна не лише придбати улюблені книжки, але й поспілкуватися, отримати автограф відомих авторів, улюблених письменників. Та й книги тут дешевші, ніж у книгарнях.

У чому ж причина такої шаленої, без перебільшення, популярності, якою з року в рік користується у Львові книжковий ярмарок? Чи лише в тому, що місто Лева не має своєї Петрівки? Можливо, в тому, що цей Форум був першим у числі аналогічних? А може, причина – у ставленні до книжки, що, як це не дивно звучить в епоху переможної ходи Інтернету, все-таки традиційно більш точно віддзеркалює рівень культури? Що ж, у такому випадку порівняння аж ніяк не на користь столиці, книжкові ярмарки якої виглядають не зовсім переконливо на тлі львівського Форуму.

Хоча, з іншого боку, на думку деяких активних гравців нашого книжкового ринку, не дивлячись на масовість (для порівняння: дев'ять років тому в роботі Форуму брали участь близько 50-ти учасників, тепер же – у десять разів більше), львівський ярмарок все більше перетворюється на книжковий базар, основна мета якого – лише продаж і укладання угод. Натомість він міг би стати ретранслятором ідей і пропозицій найавторитетніших книговидавців і книгопродавців, які спрямовані на вироблення оптимальних правил для всіх учасників книжкового ринку. Під егідою конкурсу можна було б обговорювати, за участю всіх зацікавлених сторін, невідкладні проблеми, розв'язання яких сприяло б розвиткові українського книговидання. І не лише обговорювати, але й – що не менш важливо – виходити з конкретними пропозиціями на законодавчий рівень.

Важко сказати, в якому руслі буде розвиватися львівський Форум. Не виключено, що він синтезуватиме обидва цих напрямки, або ж, що більш ймовірно, його наповнення і характер диктуватимуть самі учасники книжкового ринку. Принаймні, пані Олександра Коваль, президент Форуму видавців, за її словами, дивується, чому щороку видавці їдуть до Львова, сподіваючись на диво, якого, як вона жартує, з року в рік не можуть дочекатися.

Ще одна невідкладна проблема, що її, очевидно, доведеться в недалекому майбутньому вирішувати організаторам Форуму, – це розширення площі, відведеної під виставку, оскільки цьогорічні переповнені вщерть підходи до ярмарку, як і неймовірна тиснява в години пік у коридорах, залах і на сходах львівського Палацу мистецтв, свідчать, що з цим питанням у Львові не зовсім, скажімо, благополучно. Безумовно, ярмарок переріс відведені для нього ще "на зорі" його існування площі. На жаль, і про це вже неодноразово писалося у місцевих газетах, більшого, просторішого приміщення для експонування книжкової продукції у Львові, принаймні в центральній його частині, немає. Не проводити ж виставку, як дехто пропонує, на стадіоні.

На думку багатьох львів'ян, з боку київської влади, зокрема Держкомінформу, немає належного сприяння організаторам Форуму. Більше того, проведення напередодні львівського ярмарку київської книжкової виставки "Книжковий світ" є спробою перейняти ініціативу у галицької столиці. (В свою чергу, організатори Форуму висловили сподівання, що місцева влада також проявлятиме більше уваги до його проведення.)

Можливо, галичани в подібних випадках керуються почуттями своєрідних ревнощів і побоюються, що столична влада спробує потіснити Форум, який вже стає предметом гордощів для жителів західного регіону? Хоча їхні претензії до Держкомінформу, мабуть, є справедливими.

І все ж львівський Форум з поставленим завданням впорався. Про нього дійсно можна говорити як про явище всеукраїнського масштабу. Коментуючи результати конкурсу книжкових видань, який проводився у рамках Форуму, голова Національної спілки письменників України народний депутат Володимир Яворівський сказав: "Ми брали до уваги як наповнення книги, так і її оформлення. Вибирати було з чого. З усього видно, Україна – вже не книжкова провінція. У нас є книги, які не соромно виставити на прилавках усього світу".

Гран-прі конкурсу, в якому змагалося всього близько п'ятисот книг, цього року здобуло порівняно молоде львівське видавництво "Мастіг", яке у власній друкарні видало книжку "Шагала. Розповіді та ілюстрації про життя на селі в Західній Україні". Як пише львівська газета "Поступ", "пан Шагала з Нижанкович, що на Добромильщині (тепер Старосамбірський район), усе життя майстрував шопки-вертепи та малював образки з життя Галичини, зберігаючи для нащадків усе, що поволі зникало в радянські часи: звичаї та обряди, будівлі та знаряддя праці, ігри та забави". Було зібрано кільканадцять рукописних альбомів цього самобутнього і талановитого етнографа (п. Шагала, на жаль, не дожив до оприлюднення свого безцінного доробку – помер минулого року), на основі яких і видано чудову книгу.

Безумовно, львівський Форум потрібен усім, хто так чи інакше не байдужий до української книги, – як львів'янам, киянам, донеччанам, так і жителям усіх інших регіонів. І не просто потрібен. На тлі кризового стану української культури, зважаючи на потужну експансію електронних засобів зв'язку, подібні акції набувають ще більшої ваги. Дещо відтіснена останнім часом на маргінеси культурного розвитку книга як унікальний, безцінний винахід людини повертається на втрачені раніше позиції.

Час читати.

Михайло Сидоржевський

 
© агенство "Стандарт"