журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ЗАКОНОДАВСТВО

КНИГА I РИНОК

ПРЕЗЕНТАЦІЇ

ТЕМА НОМЕРА

ПРОЕКТИ

КНИЖКОВI НОВИНИ

ГРИМАСИ РИНКУ

ТЕНДЕНЦІЇ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №9, 2002

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Видавництво «Україна»: день сьогоднішній

19 вересня виповнюється вісімдесят років одному з ветеранів нашого поліграфічного ринку -- Державному спеціалізованому видавництву "Україна". За період, що минув від часу заснування, підприємством випущено багатомільйонні наклади поліграфічної продукції. Предметом діяльності видавництва є підготовка, випуск і розповсюдження текстових та образотворчих видань -- книг, журналів, буклетів, плакатів, альбомів, підручників, словників та іншої друкованої продукції. Підвищеним читацьким попитом користуються книги серії "Історія України у прозових творах та документах", науково-популярні праці тематичного циклу "Історія України в особах", публікації Юрія Канигіна "Шлях аріїв. Україна в духовній історії людства", "Віхи священної історії. Русь -- Україна". Останнім часом кон'юнктура ринку змінює тематичні пріоритети видавництва в бік навчальної та довідкової літератури.
Про сьогоднішній день видавництва "Україна" розповідає його директор Микола Стетюха.

"Книжковий огляд": Миколо Васильовичу, ваше видавництво -- один із небагатьох "реліктів" книговидавничої справи, котрий зберігся ще з радянських часів. Яким чином вам це вдалося зробити, до того ж у формі "державного спеціалізованого"? Якою є ваша "спеціалізація"?

Микола Стетюха: Не знаю, чи ви прагнули до цього, але у ваших запитаннях, здається, ховається мовби якась іронія. Я зроблю вигляд, що її не відчув, і почну з останнього запитання. Тоді стане усе зрозуміло. Справа в тому, що, яким би дивним це комусь не здавалося, але наша спеціалізація, по суті, лишилась такою ж, як і була. Це -- орієнтація на гуманітарний профіль.

Нам не було потреби перебудовуватися кардинально. І колись, і зараз ми пропагували і пропагуємо у своїх книгах переваги ідей миру, суспільної злагоди, відмови від насильства, безробіття, аморального способу життя, і, вибачте за таку патетику, але звеличували і звеличуємо людський фактор у суспільних відносинах. Відчуваєте? Це тези часів радянських. І не наша вина, що теорія тоді не завжди, м'яко кажучи, співпадала з практикою. Ми не відповідали за реальне впровадження теорії у життя. Ми відповідали за надання її чинникам статусу загальнолюдських цінностей. Зараз на них орієнтується вся гуманітарна наука, політика. Ми ж лише продовжуємо робити своє звичне діло.

"КО": Чи дозволяє приналежність вашого видавництва до категорії державних користуватися якимись пільгами від держави?

М.С.: Бути державним видавництвом -- це вже пільга. Це статус, імідж, якщо хочете. А щодо якихось матеріальних пільг, то тут просто правильно треба розуміти функцію держави. Та функція, до якої ми звикли колись, незважаючи на всю її пропагандистську привабливість, була спотворена. Але вона тривко увійшла, як кажуть, у нашу плоть і кров. Зазвичай ми все ще продовжуємо очікувати чогось звідкись. Держава не відмовилась допомагати, вона просто стала не втручатись. І якщо ми навчимось цінувати це останнє, то й не виникатиме запитань "Чи допомагає, надає пільги держава?" Невтручання -- це вже велика пільга порівняно з тим, що було.

"КО": Які з власних видавничих проектів останнього часу ви вважаєте найбільш комерційно вдалими?

М.С.: У нинішніх умовах, а вони, як ви самі розумієте, не можуть бути взірцем, ми вирішили, що найвигідніше займатися періодикою та розміщенням замовлень на книжкову продукцію через мережу "Укрпошти", працювати за так званою передоплатою. У глобальному ж масштабі ми очікуємо. Очікуємо, коли зміняться ціннісні орієнтири у суспільстві (а це відбувається не відразу), коли зменшиться податковий тиск, підвищиться платоспроможність споживача тощо.

Мені здається, що зараз нікому не можна по-справжньому пишатися навіть найвдалішим комерційним проектом. Вдалий комерційний проект, на мою думку, має насамперед високе культурологічне, суспільне звучання і, окрім усього, ще й дає високий прибуток. Зараз у нас важко досягти такого симбіозу. Або будеш у матеріальному програші, або скотишся на дешеву кон'юнктурщину.

Щоправда, ми вісім разів перевидавали книгу Юрія Канигіна "Шлях аріїв: Україна в духовній історії людства", яка стала бестселером в Україні і навіть за її межами. Та в мене язик не повертається назвати цю подію вдалим видавничим комерційним проектом. Ми просто віддали данину і шану авторській ідеї, подвижництву вельмишановного Юрія Михайловича у розвитку світогляду, новаторству в баченні історичного минулого нашого народу. Безумовно, паралельно це було й реакцією видавництва на нинішній попит читачів.

"КО": Значна частина книг, надрукованих видавництвом, -- з історії України. Тема ця, скажімо так, -- далеко не найоптимальніша, якщо керуватися категоріями комерційної вигоди. Що змушує вас продовжувати працювати в цьому напрямку, адже набагато вигідніше, очевидно, друкувати, приміром, любовні романи? Навряд чи можна пояснити це якимось патріотичним альтруїзмом. Можливо, ваш задум передбачає якісь дивіденди в майбутньому?

М.С.: Знову почну з кінця. Звичайно, дивіденди у майбутньому. Робота над історичною тематикою -- це наша школа. Ми не хочемо і не будемо її втрачати. Школа -- це найперша, найзначніша цінність в характері видавництва. А щодо любовних романів, так ми їх друкували. Була навіть серія така. І що ж ми побачили? Любов, як і раніше, має попит. Романи -- не дуже.

"КО": Класичне запитання на тему "Кто виноват?": що, на вашу думку, заважає випущеній в Україні книжці вдало конкурувати з російською?

М.С.: "Кто виноват?" -- класичне запитання, але є й класична відповідь -- винен крайній. А крайні, як правило, завжди ми самі. У цій ситуації, мабуть, теж. Зрозуміло, є не залежні від нас обставини. Про них уже дуже багато писали і говорили. Це й пільгове оподаткування у книговидавничій справі Росії, і її значно більший книжковий ринок (який, до речі, розширений і за рахунок нашого російськомовного населення, та й всього СНД), що дає можливість здешевити книгу, і т.ін. Але є й різниця у підходах до розуміння, що таке книга. Книги Росії, принаймні, ті, які потрапляють на наш ринок, відзначаються якоюсь, так би мовити, загальною цілісністю: на що не подивишся -- по суті, все потрібне. У нас же публікується багато, нехай мене вибачать видавці, непотрібного.

"Все від злиднів", -- часом жартуємо ми. Не буде помилкою, якщо ми під таким кутом зору будемо розглядати усі наші мікро- і макробіди. Мабуть, таки росіяни багатші від нас. Не є таємницею те, що ми із задоволенням мусимо видавати все, на що дають гроші. А ви самі розумієте, що це можуть бути за шедеври, створені якимись товстосумами.

Але коли про себе дає знати фахова школа, про яку я казав, то все стає на свої місця. Я не думаю, що в Росії не видається "Снігова Королева" Андерсена, але тій, яку, скажімо, підготувало видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", вона навряд чи може створити якусь конкуренцію. Ось такі справи.

Розмову вів Максим Фещук

 
© агенство "Стандарт"