журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

МАРКЕТИНГ

ТЕХНОЛОГІЇ

ЗАПРОШУЄМО ДО ОБГОВОРЕННЯ

ТЕНДЕНЦІЇ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №7, 2002

ЗАПРОШУЄМО ДО ОБГОВОРЕННЯ

Росія: концепція Національної програми «Чтение»

Радіти успіхам іншого – рідкісний талант. А вміти скористатися рецептом цих успіхів – талант подвійний. Проте найбанальніша байдужість здатна вбити будь-які гарні задуми.

У Російській Федерації триває розробка концепції Національної програми "Чтение" – програми з пропаганди читання і книжкової культури. Явища, що спонукали росіян розпочати цю справу, існують і в Україні – такі ж самі, якщо не глибші. Ситуа-цію на ниві української книжкової справи називають бібліоцидом: національні бібліотеки України отримують одну книжку на рік на 3-4-х читачів, а улюблені герої українських дітлахів – покемони і телепузики.

Чи зможемо ми оцінити доробок Росії, а також досвід інших країн і скористатися ним – не з-під палиці? Чи зрозуміємо, нарешті, що успіху неможливо досягти, не прищепивши людині потребу читати?

...Телерепортаж зі Ставропольського краю, потерпілого від катастрофічної повені. Селище, повністю зруйноване розлюченою річкою Кубань і покинуте владою в біді. Серед речей, які ще можна врятувати, місцеві жителі сушать... книжки. Від захоплення підступають сльози: на екрані – дах будинку, що рясніє мокрими сторінками – яблуку нема де впасти...

Саме такі люди сприймуть програму "Чтение" з вдячністю.

Програма "Чтение":

майже без коментарІв

Дев'яти місяців, як для виношування дитини, вистачило російському уряду і громадськості, аби обговорити й затвердити проект концеп-ції Національної програми "Чтение". У вересні минулого року Перший Всеросійський конгрес на підтримку Читання схвалив цей проект, а 23 травня 2002 року вже Другий конгрес ухвалив його кінцеву редакцію для розгляду президентом Путіним (повний текст концепції дивіться на сайті www.souzpechat.ru або через пошук задайте словосполучення "Концепция Национальной программы "Чтение").

Проект Концепції пропонується як "первинний документ для розробки загальнонаціональної програми заходів збереження і примноження історичного, духовного, наукового багатства країни. Мета цієї програми – всебічна підтримка Читання, найважливішого елементу культури, інструменту підвищення інтелектуального потенціалу нації, творчої і соціальної активності російського суспільства" (тут і далі– цитати з концепції).

Підвищену увагу росіян до цієї проблеми викликали результати аналізу справ на ниві читання. На сьогодні більш як 30% дорослого населення Росії не читають книжок. Загальний тираж книжок упродовж 10 років знизився у 4 рази, газет і журналів – у 3,6 раза.

Особливо тривожна ситуація склалася з дитячим і підлітковим читанням. "Наклади і кількість найменувань цієї літератури різко скоротилися. Численні дитячі та юнацькі бібліотеки отримують на рік 1-2 нові книжки на одного читача. У книгарнях більшості російських міст у наявності не більше 10% літератури, що нині друкується в Росії, а в селах взагалі книжок не продають. Таким чином, мільйони російських громадян відлучені від книжки і обмежені в отриманні інформації". Між тим у масових виданнях активно насаджується вульгарність, спостерігається засилля низькопробної літератури, яка нав'язує громадянам Росії чужі стереотипи сприйняття, мислення, поведінки. Трапляються видання, зокрема для дітей та юнацтва, у яких викривлюються історія і традиції держави.

Концепція порушує проблеми рідної мови, тісно пов'язані з проблемою читання, чим відповідає на певні заяви Європейського Союзу та Ради Європи.

У документі зазначається, що "сьогоднішні проблеми Читання стали в один ряд із найважливішими державними завданнями захисту і забезпечення безпеки російської національної культури" і що їх розв'язання потребує зусиль як державних органів, фахівців від книжки, так і широкої громадськості. На підтримку цієї справи слід піднятися "усім світом".

Запропонований Конгресом комплекс заходів, які могли б стати державною програмою, стосується дитячого, сімейного, шкільного читання, пропаганди читання, а також підтримки книговидання, ЗМІ та розповсюдження друкованих видань.

Скажімо, у галузі дитячого читання пропонується доповнити федеральні закони "Об образовании", "О библиотечном деле" статтями про захист права дітей на освіту і культуру, інформаційно-документальне забезпечення цього права; про необхідність збільшення кількості спеціалізованих дитячих закладів, зокрема дитячих бібліотек; розробити відповідну довгострокову міжвідомчу програму. Потрібно, нарешті, створити систему заходів із соціальної і психологічної експертизи видань для дітей. Не обійтися без підтримки державою і громадськістю авторів дитячої книжки.

Відновленню традицій сімейного читання сприятиме мережа реалізації книжок та іншої друкованої продукції в усіх регіонах РФ, яку передбачається створити, використовуючи бібліотеки, у тому числі шкільні, а також відділення зв'язку. А малозабезпечені сім'ї мають безкоштовно отримувати книжки із серії "Народная семейная библиотека".

Що стосується шкільного читання, вважається за необхідне переглянути нормативи читання в початкових класах і привести стандарти викладання літератури в середній школі у відповідність до цілей і завдань Концепції, а до штатного розкладу ввести посаду методиста-організатора позакласного читання. (Цікаво, що в російських школах вже сьогодні існує практика так званої "години тихого читання", що виникла на противагу безмежному захопленню школярів теле- і відеофільмами, які витискують з їхнього життя спілкування з книжкою. У день проведення "години тихого читання" діти та педагоги беруть до школи книжку, яку вони "зараз читають", і всі члени шкільного колективу в спеціально відведений для цього час у тиші та затишку можуть почитати принесену книжку. Списки читацьких захоплень дітей та вчителів дозволяють дізнатися про цікаві книжки, якими можна обмінятися.) На думку авторів концепції, добре було б також відновити в усіх містах Росії традицію виступів письменників у школах 19 жовтня, у день пушкінського Ліцею.

У галузі пропаганди читання Концепція пропонує кожних два роки скликати Конгреси на підтримку читання, створивши для цього постійно діючий громадський орган. Передбачається розробити загальнонаціональну і регіональні програми щорічних книжково-читацьких кампаній та акцій, рухів, конкурсів, фестивалів, спрямованих на підтримку престижу читання і його суспільної значущості за участю шкіл, вузів, видавництв, бібліотек, редакцій ЗМІ, підприємств із розповсюдження друкованих видань. Пропаганді читання посприяє підвищення ролі ЗМІ, передовсім телебачення і радіо, збільшення кількості літературних передач, особливо для дітей і молоді. Серед першочергових завдань – зробити електронні масмедіа впливовішими. Фахівці, причетні до творення книжки, повинні відчувати свою значимість, власну вагу в суспільстві, і цьому має допомогти система урядових і відомчих відзнак та нагород.

Пропозиції щодо підтримки книжкової справи в Росії стосуються заходів державного протекціонізму, зокрема встановлення податкових пільг і переваг; розширення фінансової підтримки соціально значущих видань, держзамовлення на них на конкурсній основі; фінансування спеціальних соцдосліджень, дослідницьких проектів у галузі читання. Окремим пунктом передбачено розробку довгострокової державної цільової програми розповсюдження друкованих видань російською мовою в країнах СНД та Балтії і захисту читацьких інтересів російськомовної частини їх населення, а також заохочення перекладів, видання і розповсюдження книжок російських авторів за кордоном.

І нарешті, пропонується заснувати Центр Читання з правами державного інституту при Уряді РФ. Центр виконував би дослідницькі, методологічні, методичні та пропагандистські функції, а також здійснював міжвідомчу координацію в цих галузях і налагоджував співробітництво з міжнародними організаціями, що опікуються книжкою.

Учасники Конгресу звернулися до усіх, кому не байдужа доля книжки в Росії. У девізі розпочатої кампанії "Сохраним духовность России!" вони вбачають запоруку майбутнього економічного процвітання і міжнародного авторитету Росії.

Варто зазначити, що російським книговидавцям, напевне, буде повернено пільги на ПДВ і податок із продажу друкованої продукції (скасування цих пільг, які трималися останні 7-8 років і зробили російську книжкову галузь успішною, до кінця року, за прогнозами, призвело б до подорожчання книжок на 80% і до скорочення загальних тиражів більш як на 35%). "Вважаю цілковито неприпустимим підвищення цін на дитячі книжки, наукову і художню літературу, – сказав президент Путін на березневому засіданні Ради при Президенті РФ з культури та мистецтва. – Відношу це, звичайно, і на свій рахунок, і на рахунок уряду. Це вельми чутлива галузь, не можна діяти в ній грубо, не прораховуючи наслід- ків. Економія держави насправді мінімальна, а втрати можуть бути колосальними". Російський тижневик "Книжное обозрение" зізнався тоді, що цих слів книжкова громада чекала кілька місяців.

Якщо російські колеги ламають голову, хто був проти пільг при тому, що президент "за", то для нас залишається таємницею інше. В Україні щодо книжкових пільг "проти" –нікого (приклад Росії – перед очима), але пільги ці чомусь не вводяться. Певно, тих, хто "утримався", переважна більшість...

Вигадувати велосипед

не довелосЯ

Відомо, що аналогічну державну програму було ухвалено у США ще 1985 року. У ній так і зазначалося: "Для збереження і розвитку американської демократії необхідно терміново перетворити Америку у націю читачів". А передувала ухваленню програми президентська доповідь "Нація у небезпеці!" ще у 1983 році. Як пишуть російські журналісти, і тут Росія відстає як мінімум на 20 років.

Між тим, гідним тлом для розробки Національної програми "Чтение" стане російський мегапроект "Пушкинская библиотека". Ця безпрецедентна за масштабами акція Російського представництва Інституту "Открытое общество" (Фонд Сороса, Росія) покликана "підтримати російську культуру і надати їй нових стимулів для розвитку бібліотек, книговидання і книгорозповсюдження. Зміст цієї акції – впродовж трьох років забезпечувати новими російськими виданнями бібліотеки Росії та інших країн СНД, Східної Європи і Монголії".

Досвід Центру книги Бібліотеки Конгресу США, який не має аналогів у світі, допоможе російським бібліотечним працівникам провес-ти широкомасштабні загальнонаціональні та регіональні кампанії з розвитку інтересу до читання, посиленню культурно-просвітницької ролі книжок і бібліотек у суспільстві XXI століття.

Важливий принцип мегапроекту – часткове його фінансуван- ня бібліотеками-учасницями. Тому ці заклади активізували роботу із залучення коштів на свої потреби, тобто вчаться працювати в ринкових умовах.

У цілому "Пушкинская библиотека", охоплюючи всі сфери книжкової справи країни, являє собою побудовану за світовими стандартами модель системи взаємних зв'язків, яка здатна самостійно функціонувати і по закінченні мегапроекту. Складається він із низки цікавих проектів (детальніше див. www.pushkin.osi.ru).

У 80-х роках ЮНЕСКО проводилось всесвітнє дослідження, яке, зокрема, виявило випадки так званої "функціональної неграмотності" – забуття вмінь і навичок, набутих у школі. Тобто людина знає, як читати, але розучилась це робити, бо май-же не береться за книжку після закінчення школи. Скажімо, у Канаді було виявлено 20% функціонально неграмотного населення – причому абсолютна більшість із них були "вторинно неграмотними", тобто такими, що розучилися читати, проте кожний десятий із них колись навіть отримав вищу освіту. Не випадково в прагматичній Великій Британії, чиї показники на початку 90-х також не втіша-ли (25% випускників шкіл – функціонально неграмотні, тобто вміння і звичку до читання у них просто не сформовано), усю велику державну роботу з пропаганди книжки і читання покладено на спеціаль-

но створений "Фонд грамотності" (Literacy Trust), а першим "ударним" заходом у Великій Британії став "Рік читання". Під час цієї акції, яка тривала більше року, представники влади, діячі культури, відомі спортсмени активно виступали в пресі та брали участь у громадських заходах, присвячених популяризації читання – зустрічах із публікою, літературних фестивалях, обговореннях прочитаних книжок. До координаційної ради цієї програми входили представни-ки найбільших британських ЗМІ, міністри, письменники і вчені, і робота цього колективного органу сама по собі привертала увагу громадськості.

Неймовірно важливим був внесок у цю справу мережі британських бібліотек. Крім загальнонаціональних, у рамках бібліотечного проекту започатковувались місцеві, дуже цікаві: Проект розвитку грамотності "До успіху через читання", "Унікальна гра читання" з лотерейним фінансуванням, Поетичний проект шкіл "Ритм, ритмічність та рима", Проект підвищення рівня бібліотечного персоналу. Ось кілька цифр, що свідчать про результативність цих заходів: 58% населення Британії мають читацький квиток; четверту частину всіх узятих у бібліотеці книжок читають діти та підлітки; зазвичай 50-60% населення користується послуга-ми бібліотек, щодо дітей та пенсіонерів – ця цифра становить 70%. У ході акції розвіяно також міфи, що за бібліотечне обслуговування потрібно платити і що існують вікові обмеження для дітей.

Довготривалі потужні кампанії на підтримку читання після досліджень ЮНЕСКО також прокотилися Німеччиною, Францією, Нідерландами, Канадою тощо, і досвід цих країн безцінний.

На вагу золота

Ініціатива Всеросійського конгресу на підтримку Читання пустила коріння у регіонах. Скажімо, адміністрація Тюменської області вирішила фінансувати випуск дитячої, художньої і краєзнавчої літератури для безкоштовного розповсюдження в школах і бібліотеках. У Ленінградській області ухвалено довгострокову регіональну програму "Книги детства", розроблено проект "Страна детей" для юних сільських читачів, організовано “Музей читающего киришанина” у місті Кириші, в Оренбурзі відкрився Клуб сімейного читання "Друзья Изумрудного города".

Напрочуд цікаві, науково обгрунтовані пропозиції підготували авторитетні "книжкові" видання. Робо-ча група московської газети "Книжное обозрение", проаналізувавши аналогічні програмі "Чтение" державні програми розвинених країн, пропонує, приміром, таке:

1) розвіяти соціальні міфи, скориставшись досвідом Британії. Дослідження британського "Фонду грамотності" свідчать, що багато хлопчиків із неповних сімей в індустріальних районах ніколи не бачили чоловіка за книжкою і тому вважають це заняття жіночим. Дивна на перший погляд кампанія "Чемпіон читання", проведена у цій же країні, мала дивовижний успіх. В її ході у школах та громадських місцях розміщувалися плакати із зображенням улюблених спортсменів юнацтва – за читанням книжки;

2) у рамках спеціальних подій і тривалих акцій, пов'язаних із книжками, при масованій рекламі цих подій усіма силами державної машини скоригувати образ читання, зокрема довести його прагматизм. Прагматика читання – велика справа. Не слід спочатку робити читання у суспільній свідомості безглуздим, а потім вимагати для нього високого соціального статусу. Спеціально створена у Британії програма "Reading is Fun DAMENTAL!" має своїм гаслом слова "Читання слушне тому, що розповідає те, про що ти хочеш дізнатися";

3) ввести пільгові поштові тарифи на пересилку книжок у віддалені регіони Росії. Більш як 80% видань виходить у Москві та Санкт-Петербурзі, а потім розвозиться по країні. Система "Книга – поштою" практично вмерла, оскільки доставка індивідуального замовлення у маленьке місто російської глибинки робить книжку нереально дорогою;

4) створити інтернет-ресурси, які представлятимуть Національну програму "Чтение" і російську книжковість як єдине ціле. Прикладами таких ресурсів можна вважати www.literacytrust.co.uk та www.franceedition.org. На остан-ньому сайті, скажімо, є список усіх французьких видавництв з поштовими та електронними адресами, а також адреси видавництв усього світу, які так чи інакше співпрацюють із французькими колегами. Є також список іноземних книжкових магазинів, через які розповсюджується французька книжкова продукція. Тут можна отримати юридичну довідку, знайти посилання на потрібний ресурс або розшукати потрібне видання за книжковим каталогом. На сайті можна підписатися на електронну газету La Lettre – всесвітній огляд видавничої справи. Ще один корисний розділ – єдиний календар видавничих подій по усьому світу, які можуть бути цікавими для французького книжкового бізнесу;

5) вплив, який професійні аналітично-інформаційні книжкові програми справляють на авторитет книжки і читання, незрівнянно великий. Добре було б частину телемовлення (7-8%) відвести під некомерційні передачі, присвячені саме книжкам. Напевне, слід запропонувати приватним і державним каналам якісь значущі пільги за це;

6) вважається за необхідне ввести до курсу сучасної російської літератури авторів-сучасників. "Твори Шолохова, Фадєєва та багатьох інших радянських письменників з'явилися у програмі, коли вони були сучасниками школярів, пропагандистами правильного сприйняття сьогодення", – зауважує робоча група "Книжного обозрения".

Перший секретар Посольства Російської Федерації в Україні Андрій Гасюк сказав, що Росія щиро радітиме, якщо ми скористаємося її розробками на ниві пропаганди читання і книжкової культури. Але вирішувати, звісно, українцям.

Концепція програми "Чтение" привернула увагу українських фахівців книжкової справи. "Лиха беда начало", як кажуть наші сусіди. А далі сподіваємось на відгуки і коментарі громадських діячів, представників влади, які опікуються проблемами культури, духовності, науки. Хто, зокрема, зголоситься висловитись хоча б через особисту цікавість? Скажімо, керівники декількох управлінь і відділів Міністерства освіти і науки України "в індивідуальному порядку" програмою "Чтение" не зацікавились – коментар не в їхній компетенції, а керівник департаменту у відпустці... Проте як на мене, вже сама назва і рівень російського документу – це сигнал SOS. Хто зазнає катастрофи? Ми, українці.

Олена Іващук
Дякуємо за надання матеріалу Британській Раді в Україні. У статті також використано матеріали російської преси.

 
© агенство "Стандарт"