журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

КНИЖКОВИЙ РИНОК

ТЕМА НОМЕРА

МАРКЕТИНГ

ТЕХНОЛОГІЇ

ЗАПРОШУЄМО ДО ОБГОВОРЕННЯ

ТЕНДЕНЦІЇ

ПРЕЗЕНТАЦІЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №7, 2002

МАРКЕТИНГ

Презентація як шлях до серця покупця

Найкращий спосіб презентації книжки – потрапити в культурну програму якоїсь акції, імпрези, мистецького фестивалю, виставки або форуму. Хоча якщо презентація масштабна, на кшталт шоу, або планується серйозна прес-конференція, то це, навпаки, може зашкодити – розпорошується увага, оскільки коли таких презентацій багато, то одна з них не стане "подією". Наступне правило: бажано, щоб презентація відбулася у відомому людям приміщенні. Це може бути невеликий театр, виставковий зал, центральна бібліотека, колишній Палац культури, книгарня. У Києві такими місцями є, наприклад, кав'ярня "Бабуїн", Києво-Могилянська академія, Спілка письменників...

Найголовніше – повідомити, запросити і привабити всіх по-трібних людей (журналістів, видавців, партнерів, книгорозповсюджувачів та інших). Якщо презентація призначена для широкого загалу – подбати про розповсюдження оголошень чи афіш. Наведу приклад проваленої презентації, на яку практично ніхто не прийшов. У кав'ярні "Бабуїн"31 травня відбулася презентація тритомника творів Юрія Тарнавського, виданого видавництвом "Родовід". Надрукували гарні запрошення, в яких було вказано, що презентація почнеться о 18.00, вхід коштує 9 грн., для студентів – 5 грн., для журналістів – безкоштовно після реєстрації. Рівно о шостій я з'явилась у "Бабуїні". Кав'ярня була практично порожня і ані натяку на платний вхід чи реєстрацію. Тільки один столик був зайнятий, за ним сидів Тарнавський з діаспорною компанією. Посидівши хвилин двадцять, я почала підозрювати, що презентація, власне, відбувається за тим столиком, – може, ті панове сплатили по 9 гривень і були допущені до письменника? Я спитала у офіціантів, у чому річ, вони просили зачекати. О 19.00 Тарнавський з виразом вимушеної покори почав читати всі заплановані твори і закінчив їх читання з помітним полегшенням, чесно відбувши свій виступ. За час презентації підійшло трохи народу, але ніхто особливо не слухав і зовсім ніхто не поцікавився творами Тарнавського, виставленими на полиці. Важко сказати, що це було: чи то організаційні "проколи", чи, може, у нас мало хто знає Тарнавського. Ну а студенти НаУКМА, де розповсюджувались запрошення, явно злякались платного входу.

Коли презентують сучасну прозу або поетичні збірки, постає питання: чи варто зачитувати уривки творів? Треба бути обережним, щоб оте читання не перетворилося на занудство. Тут усе залежить не тільки від твору, а й від того, чи вміє автор добре читати вголос. Якщо ні, то краще найняти актора. Згадуючи іншу презентацію, про яку тут не розповідатиму, зауважу, що особливо неприємно буває, коли в читанні відчувається відверта самозакоханість автора.

Зараз модно, щоб читання поетичних творів супроводжувалося музикою, – те, що Юрій Покальчук назвав "співаною поезією". Якщо, наприклад, музичний речитатив Юрія Андруховича та Анджея Стасюка (презентація книжок "Моя Європа" і "Дев'ять") гармонійний і естетичний, то Покальчук (проект "Вогні великого міста"), на мою думку, виглядає недоладно.

Ще одна порада: з обережністю поєднуйте презентацію нерівноцінних книжок, або неоднаково розкручених. Коли одна з них більш очікувана, більш відома, написана відомішим автором, то ймовірно, що інша зовсім загубиться на її тлі. Наприклад, на презентації книги "Гендер і культура" видавництва "Факт" з'явилася Оксана Забужко з своїм "Репортажем із 2000-го року", також виданим "Фактом". Ясно, що Забужко забрала левову частку уваги. Вона навіть кокетливо нагадала публіці, що взагалі-то це презентація не її книжки, втім усі про це дуже швидко забули. Проте відомі автор та книжка кидають тінь своєї слави на маловідомих і нерозкручених, і певне, що саме участь Забужко привабила на презентацію стільки людей.

Можна умовно поділити презентації книжок на два різновиди: для порівняно вузького кола журналістів і "своїх", та більш масові видовищні заходи, часто у вигляді шоу, зустрічей із відомими людьми, дискусій. На презентаціях для вузького кола не останню роль відіграє так званий фуршет – шлях до серця покупця часом веде саме через шлунок журналіста.

Не буде зайвою також гарна музика; наприклад, на презентації рома-нів Світлани Зоріної видавництва "Фоліо" на вході віртуозно грали скрипалі, і під живу музику офіціанти розливали всім шампанське.

Не варто перевантажувати народ надто довгими промовами і зайвою інформацією про створення книжки (як, хто, коли, де) – це швидко знуджує людей, це ж не лекція, а навпаки, ніби вистава, розвага, відпочинок і спілкування. Наприклад, на презентації журналу "Ї" в Києво-Могилянській академії цілих півгодини на збільшеному екрані показували сайт журналу, наче присутні не знають, що таке Інтернет, і самі не можуть туди зайти та подивитися. Краще буде розповісти найголовніше і найцікавіше, а далі хай журналісти ставлять свої запитання.

Маленьке зауваження щодо шоу: не варто видавати за експромт те, що не є ним. На вже згадуваній презентації Андруховича і Стасюка у Києві перекладач роману "Дев'ять" сказала, що буквально годину тому склала вірш до цієї нагоди. Той же вірш вона склала й за годину до презентації у Львові, яка відбулася на тиждень раніше. Дрібниці, але народ кпив.

Якщо презентація вийде цікава, а особливо якщо це блискуче шоу, ви принагідно зможете розпродати велику кількість книжок. Згадайте тільки, яка черга стоя-ла за українським перекладом "Гаррі Поттера" в ніч презентації, при тому що російська книжка вже більше року є в продажу. До речі, зрозуміло, що дуже гарне враження на відвідувачів справляє роздача книжок, але на такий жест майже ніхто з видавців не наважується, окрім, мабуть, "Фоліо": на фуршеті всім дарували по два романи Світлани Зоріної, що, як і будь-яка безплатна роздача, викликало неабиякий ажіотаж. Також в організаторів була цікава ідея – влаштувати аукціон сувенірів та фотографій авторки, хоча фотографії письменниці за ціною 100 грн. можуть і не викликати особливого ентузіазму в присутніх.

Коротше кажучи, я думаю, що не варто нехтувати презентаціями, – порахуйте лишень, скільки коштує реклама в різних видан-

нях, і порівняйте цю суму з кількома безплатними, не рекламними статтями в цих же виданнях. Якщо ви зацікавите журналістів, привернете до себе їх увагу – то привабите й потенціальних покупців і читачів. Але все треба дуже добре продумати, інакше це буде марним витрачанням коштів.

Інна Волосевич

 
© агенство "Стандарт"