журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
РЕДАКТОРСЬКА КОЛОНКА

ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

ТЕМА НОМЕРА

РЕКЛАМА

СКАНДАЛ

СКАНДАЛИ

НАПРЯМКИ

МАРКЕТИНГ

ТЕНДЕНЦІЇ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2002

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

Релігійна література як пігулка

Наприкінці 1980-х років студенти-українці Люблінського католицького університету (Польща) заснували видавництво, яке назвали "Свічадо". Що спонукало їх до цього? Насамперед – відсутність цілого спектру літератури в Україні, яка б порушувала питання повсякденного духовного життя та давала бодай якесь скерування полишеній на самоті, нерідко позбавленій будь-яких ціннісних орієнтирів людині. Та невдовзі (а саме 1992 року) зміни в українському суспільстві уможливили перенесення "Свічада" до Львова, де воно й діє як видавничий відділ Монастиря Монахів Студитського Уставу.

Вихованій у радянсько-пострадянській дійсності людині роками – ба ні, десятиліттями! – втовкмачували у голову, що релігійна література якщо й існує, то десь підпільно-напівпідпільно, і цікава вона хіба вузькому колу геть нецікавих диваків та стареньких дідусів-бабусь, відсторонених від світу і далеких од розуміння умов сучасного життя. Цей стереотип ще й досі міцно сидить у головах наших співгромадян. А поза тим "нині у багатьох людей спостерігається своєрідне психологічне роздвоєння, яке призводить до важких душевних мук і пошуків найрізноманітніших компенсацій. Такий внутрішній розкол особи може вилитись у непослідовність у її житті, невідповідність між намірами та дійсністю... Ще одним чинником, який спричиняє великі страждання, є нерозуміння. Людині важко домогтися від інших розуміння того, чим вона є насправді. Відчувати, що тебе розуміють, означає відчувати, що хтось тебе приймає в цілості, що ти комусь подобаєшся у всій твоїй дійсності, і що той хтось здатен полюбити тебе таким, яким ти є".

Пошуки такого розуміння у суспільстві найчастіше нічого не дають. Воно, суспільство, надто поділене, надто різне, надто заклопотане, аби побачити твою проблему. Зрештою, воно просто має інше призначення й інші функції. Та за цією функціональністю часто губляться духовні потреби людини. І "нині ми переживаємо те, що пророкував ще Володимир Соловйов: атомізацію культури. Кожна культурна група провадить свою бесіду, стверджує свої рації, пропагує своє бачення речей, свою істину. Кожна галузь робить те ж саме: медицина стверджує свою істину, свої правди відстоюють промисловість, екологія, етика, генетика, економіка тощо. (...) Кожна людина, потопаючи у цій багатоликій, суперечливій дійсності, втрачає будь-які орієнтири, страждає і зазнає ушкоджень на різних рівнях". Але ж навіть поверхнева на перший погляд людина у глибині душі має потребу знайти відповіді на фундаментальні питання існування. Бо ж рано чи пізно кожен із нас опиняється наодинці із самим собою – і тоді годі "задурити" свої найглибші потреби, диктовані самою нашою суттю, якоюсь черговою частковою, фрагментарною істиною. Для чого я живу? Хто я? Який сенс має моє життя? До чого я покликаний? Звісно, книги, які видає видавництво "Свічадо", не зможуть воднораз допомогти всім, тим більше ніхто не зможе запропонувати вам готових відповідей. Бо відомо, що "Дорога до істини вузька. Ти завжди ідеш сам". Проте вказати напрям, подати руку, сказати добре слово, коли ви у відчаї, запропонувати цілісне бачення особи замість клаптикових визначень розмаїтих дисциплін, які вивчають феномен людини, допомогти полюбити себе і віднайти надію, здолати стереотип Бога-каральника і пізнати Бога як друга, як Найбільшу Любов – напевно так. Бо саме ці якості книги є тут визначальними при формуванні видавничих планів. І саме це ставить собі за мету видавництво. Розмова, яку провадить зі своїми читачами "Свічадо", гранично відверта і щира. Скажімо, чи сподівалися ви почути таке від релігійного видавництва: "У своїх пошуках Бога я завжди виходив з найкращих намірів: реформувати літургію, змінити структуру Церкви, оновити науку Святого Письма і зробити прийнятнішим богослов'я. Релігійна діяльність – це моя найулюбленіша втеча від Бога"? Або: "Віра – це безстрашний пошук істини. Отже, коли її ставлять під сумнів, то це ще не свідчить про її втрату". Скажіть, чи не ці прості слова ми так прагнемо почути, коли здається, що немає на що покластися, що грунт тікає з-під ніг, бо нас покинуто, зраджено, забуто, коли відчуваємо нестерпну самоту посеред збіговиська людей, подій і речей? Ось за такої ситуації немало корисного й поживного ви зможете почерпнути для себе із книг львівського видавництва "Свічадо". Ці книги допомагають одужати, повірте. У цьому й полягає їх релігійність.

У статті цитовано книги:
Марко Іван Рупнік, Коли говоримо людина... – Львів: Свічадо, 2000. – С. 13-14;
Ентоні де Мелло, Пісня птаха. – Львів: Свічадо, 1998. – С. 42, 58.

Наталка Римська

 
© агенство "Стандарт"