журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
РЕДАКТОРСЬКА КОЛОНКА

ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

ТЕМА НОМЕРА

РЕКЛАМА

СКАНДАЛ

СКАНДАЛИ

НАПРЯМКИ

МАРКЕТИНГ

ТЕНДЕНЦІЇ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2002

МАРКЕТИНГ

Книжка в радіоефірі

Як наблизити книжку до читача засобами радіо

Одне з важливих питань, що постає перед авторами і книговидавцями, – як донести нову книгу до читачів? Як зробити так, щоб якомога більше людей зацікавилися нею, шукали її в книгарнях та на ятках? Годі вже казати про відсутність коштів на рекламну кампанію та брак можливостей, варто лише звернутися до редакції солідної радіокомпанії. Читайте закінчення розповіді Олени Іващук про радіорекламу книги.

Принадний радІоасортимент

Серед неспеціалізованих програм НРКУ рекламувати, популяризувати книжку може кожна. Від тематики видання "танцюють" такі передачі, як "Діловий вісник", "Ринок від "А" до "Я", "Сімейні вечори", "Абітурієнт", "Ваше здоров'я", "Україна і світ", "Політична студія", "Споживач", "Право", "Дім. Сад. Город" тощо. Розкрити авторський задум, розповісти про актуальність і унікальність книжки, яскраву особистість автора, видавця, упорядника допомагають програми у прямому ефірі, зокрема, "Суботні зустрічі" Емми Бабчук (І ПР), "Зустріч перед мікрофоном" ("Промінь"), культурологічні програми ІІІ каналу "Ярославів Вал" та "Радуга" (російською мовою), а також Радіо "Майдан" ТРК "Голос Києва". "Особисте спілкування – "коньок" радіо, – переконана програмний директор Дорослого радіо "Шансон" Ольга Ларіна. – Часто слухачі асоціюють радіоведучих і гостей студії із собою, своїми друзями, і внаслідок цього зростає ступінь їхньої довіри як до автора, так і до самої передачі". Як на мене, зближують із слухачем радіозустрічі з поетами-аматорами, збірочки віршів яких є для них своєрідною візитівкою у житті. У суботній інформаційно-музичній панорамі "Обрії (І ПР) цілком доречний анонс інтерв'ю з автором або видавцем, розмова з яким відбудеться в одній з програм УР.

У програму "Чорним по білому (ТРК "Ера") письменника чи поета запрошують висловити своє бачення мовних проблем в Україні, а заразом почитати свої вірші, уривки прози. Скажімо, її учасника поета Мойсея Фішбейна можна заочно полюбити за єдиний вислів: "У нас не мова – мовенятко". Нарешті, письменники і фахівці книжкової галузі як посадовці, керівники громадських організацій безпосередньо впливають на гуманітарну політику держави, а тому цікаві слухачам передачі "Фактор часу". Хоча, безумовно, з творчими людьми цікаво і корисно обговорювати не лише проблеми літератури і книжки.

Осібно – і це, на мій погляд, цілком природно – спілкується зі слухачами І каналу НРКУ авторська аналітична програма Сусанни Каракоз "Педагогічні роздуми". Протягом більш як 20 років радіотижневик опікується проблемами освіти і виховання. Дозволю собі ліричний відступ. Хто бодай один раз був у Музеї-будинку Михайла Булгакова у Києві, де крім письменника продовжують "жити" його рідні, герої його книжок і численні відвідувачі, зрозуміє: так само живуть "Педагогічні роздуми". Крізь створюваний радіообраз книги просвічують риси її героїв, автора твору і автора програми. Ось Валерій Шевчук, довірливо спираючись на запитання ведучої, розкриває переді мною захоплююче власне світосприйняття і озвучує "білі плями" мого – він стає моїм другом, однодумцем, і я перечитую всі його книжки, які вдається знайти. Іншим разом – біографія польського письменника, педагога і лікаря Януша Корчака, який із 200 своїми вихованцями загинув у концтаборі, стає осердям моновистави столичного театру ляльок, інтерв'ю з актором – радіодійством, передача – "спіралевидною матрьошкою"... У передачах Сусанни Каракоз циклу "Застільні розмови при свічках" із камерності, інтимності радіоспілкування народжується Всесвіт людської душі, найяскравіші її грані! Скажемо, гість студії – заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації, вчитель математики за фахом (!) Богдан Томенчук. До образності й глибини його лірики деяким членам Спілки письменників – як до неба... Власне, будь-яка книжка, "джерело знань" за визначенням, – предмет уваги "Педагогічних роздумів". А кожний гість програми, який обов'язково є людиною цікавою, читає, а то й пише книжки.

ЩепленнЯ вІд поганого

лІтературного смаку

І нарешті, всім відоме Творчо-виробниче об'єднання (ТВО) художніх програм, передачі якого звучать на І та ІІІ, мистецькому, каналах УР. Працівники об'єднання – а це письменники, літературні критики – намагаються прищепити слухачам смак до літератури. Радіо не замінює книжки, але ці програми стають першим поштовхом до прочитання твору. Як правило, слухач отримує найнеобхіднішу інформацію, короткий коментар і чує уривки художніх текстів. Так будуються передачі "Поетична сторінка", "Вершини світового письменства", "Сторінки літературної класики", "Детектив. Пригоди. Фантастика", "Літературні читання".

"Ми не прагнемо читати весь твір, – пояснює директор ТВО художніх програм НРКУ Віктор Мороз. – Відомо, що лише 7-8% інформації людина сприймає через слух. Але засобами радіо можна досягти значного ефекту. Головне – створити звуковий образ твору чи книжки". До підготовки програм залучаються артисти театру, і унікальний радіожанр – література, що звучить, – здатен заволодіти вашою увагою до решти, прориваючи так звані "звукові шпалери", тобто безперервне говоріння радіо, до якого всі звикли.

Найорганічніше звучить по радіо поезія. Хоча є вірші модернові за формою, "нечитабельні", які програють від читання вголос, "не лягають" на голос. Але таких небагато. Взагалі ж знайомство із книжкою та її автором у цих програмах відбувається у затишній, довірливій радіоатмосфері, розважливим непоспіхом (про книжку не можна говорити "на бігу"). І у слухача створюється враження, що ведучий гортає сторінки поряд із ним.

Такі передачі, як "Діалоги про поезію" Василя Герасим'юка, "Модерн" Інни Долженкової, авторські публіцистичні і культурологічні цикли відомих українських письменників відтворюють літературний контекст – історичний і сучасний. Цікаво, що на основі цих програм, частина яких будувалася за листами радіослухачів, видано чимало книжок, зокрема, Анатолія Погребного, Володимира Яворівського, Івана Дзюби, Євгена Сверстюка, Лариси Іванченко, Івана Драча. Серед суспільно-економічних передач І каналу, скажу принагідно, книжкове втілення знайшли передачі "Берегиня" Таїсії Косенко та "Економічні діалоги" Юрія Сивашова та Анатолія Філіпенка.

Незабаром творчі можливості художнього радіомовлення, за словами Віктора Мороза, значно розширяться. Адже на виконання доручення президента України на базі ІІІ каналу НРКУ та "Укртелефільму" створюється ТРК "Культура", яка отримає право виходити в ефір на І та ІІІ каналах, а також в FM-діапазоні.

Рекламу книжки, про яку йшлося до сих пір, можна назвати прямою. І хоча ведучі й учасники передач часто цитують першоджерела, посилаються на авторів тих чи інших видань, про опосередковану рекламу книжки на радіо скажу окремо. Її прикладом є некнижкова передача-гра Руслана Яреми "Класики у підгузниках" (Радіо "Ера") з книжками-призами. А найпоширеніше опосередкована реклама використовується протягом комплексної рекламної кампанії видання. Це радіоанонси презентації нової книжки, відповідної газетної статті або телепередачі.

Проблеми І поради

Географічною картою з різним масштабом у різних її кутках назвав ведучий "Книжкової біржі" Сергій Коротаєвський книжкову галузь України. Те ж можна сказати про намагання наблизити книжку до читача засобами радіо. Всі експерти, з якими спілкувалася, готуючи статтю, наголошували на відсутності органічної системи у цій справі.

Для керівників радіокомпаній присутність книжкової тематики в ефірі не є пріоритетом. FM-станції часто прикриваються своєю комерційністю. Здається, вони діють за принципом, протилежним відомому "Дозволено все, що не заборонено": якщо щось хороше не закріплено законом, робити це необов'язково. Але де ж добра воля? Приміром, Радіо "ВМ-FM" разом із телеканалом "СТБ", газетою "Деловая столица" і рекламним агентством "Май" є частиною потужного медіахолдінга. Його аудиторія – передусім серйозні ділові люди. Але чомусь автори не несуть на це радіо свої книжки. І судячи з усього, про рекламування книжки там ніхто серйозно не думає, принаймні, поки що.

Нинішнє керівництво найвпливовішої НРКУ, на мій погляд, взагалі не зацікавлене у творчості як такій. За словами Сергія Коротаєвського, "Книжкова біржа" перебуває поза "сферою інтересів нашого керівництва" і існує тільки тому, що не заважає йому. Не приховує проблем і Віктор Мороз: "Ми не відчуваємо державної підтримки. Зокрема, дедалі складніше поповнювати фонди художніх програм: актори відмовляються брати участь у записах через низькі гонорари. Все поки що тримається на ентузіазмі редакторів, зарплатня яких 200 грн. "на руки". Тож сьогодні багато передач є вимушеними "напівфабрикатами". Відтак програє слухач, а радіорежисери і радіоактори втрачають кваліфікацію.

Іронія долі, але таким ненайкращим чином презентуються, можливо, й ненайкращі книжки: "Я песимістично ставлюся до тієї думки, що можна створити об'єктивну картину часу, перебуваючи у цьому часовому потоці, – говорить Сергій Коротаєвський. – Артур Конан Дойл колись писав, що старі майстри малювали у тавернах Святих Себастьянів, а на їхніх очах Колумб відкрив Новий Світ. Можливо, і зараз щось таке відбувається, але ми цього не розуміємо. Можливо, і зараз пишуться книжки, які стануть колись класикою, але нам це невідомо". Безумовно, колега описав явище об'єктивне. Утім професіонали від книжки, не зважаючи на неабияку присутність книжкової тематики в ефірі, приходять на радіо нерегулярно. Може, вони вважають, що їх книжка сама знайде свого читача? Але навіть у Біблії колись був перший читач, який ділився першими враженнями. Проте хіба поодинокими є люди, які впродовж життя примудряються навіть не почути про Біблію? Тим часом так званий індекс макулатурності – потік книжок, що ніколи не доходять до читача – росте у геометричній прогресії.

Радіоредактору не услідкувати за виходом у світ кожної нової книжки. Авторам необов'язково дарувати її редактору – дайте почитати, щоб розповідь про новодрук прозвучала з ефіру. Добре було б, якби книжки молодих авторів частіше потрапляли на очі літераторам-метрам. Колись Максим Горький поклав початок письменницькій кар'єрі 22-річного Юрія Германа, похваливши прилюдно його роман. Давайте читати нові твори авторитетним, яскравим особистостям – в оригінальний спосіб вони поділяться враженнями, зокрема в ефірі, і це буде найдієвіша реклама вашої книжки.

І ще одне. Утримуйтесь від спокуси пропонувати авторам радіо "недоброякісний товар": у кращому для вас випадку радіоматеріал про книжку вийде кращим за саму книжку.

Один же, як ведеться, у полі не воїн. Сергій Коротаєвський запевняє, що робить усе залежне від нього особисто. Можливо, сподівається, що уперта постійність, з якою він готує передачу, перейде колись в її якість. Чи не тому "Книжкова біржа" й інші передачі залишаються лише "інформаційним шумом", декорованими "звуковими шпалерами", що і він, і слухачі, і переважна більшість причетних до книжкової справи людей в Україні дозволяють собі задовольнятися ненайкращим? Мовляв, на безриб'ї...

Упродовж десятків років і звичайні розповіді про новодруки, і високе літературне мистецтво на радіо були парафією не рекламістів, а журналістів, редакторів, режисерів. Як на мене, ще не пізно із вдячністю перейняти досвід у корифеїв національного радіо, які навчали слухачів любити книжку. І відомості ці разом із новітніми PR-технологіями покласти в основу підручників з радіореклами друкованих видань. Заступник начальника відділу реклами та маркетингу НРКУ В'ячеслав Мороз, викладач курсу "PR-технології і рекламна діяльність" в Інституті культури Київського національного університету культури і мистецтв, навів убивчу статистику. На один-єдиний фактично існуючий український підручник з реклами припадають тисячі російських! Серед двох тисяч видань, які пропонує сьогодні "Укркнига", немає жодної книжки про рекламу!

У зв'язку з цим Інститут підприємництва, права і реклами України пропонує на сторінках "Книжкового огляду" започаткувати лікнеп з питань радіореклами книжки. А відділ реклами та маркетингу НРКУ вважає доцільним створення спеціальної фінансово-художньої ради, яка б сприяла "розкрутці" молодих авторів у ЗМІ.

Як бачимо, скаржитися на брак можливостей не личить. Аби бажання. Тож видавайте книжки, шукайте на радіо голоси – і довіряйте їм долю ваших новодруків.

Олена Іващук

 
© агенство "Стандарт"