журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
РЕДАКТОРСЬКА КОЛОНКА

ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

ТЕМА НОМЕРА

РЕКЛАМА

СКАНДАЛ

СКАНДАЛИ

НАПРЯМКИ

МАРКЕТИНГ

ТЕНДЕНЦІЇ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2002

НАПРЯМКИ

Книжка про Київ: orbi – так, urbi – ні

Презентабельна книжка про столицю УкраЇни стає ексклюзивним жанром для фінансової еліти

Є всі підстави для того, щоб і нинішня молодь, і, принаймні, наступне покоління киян (і взагалі українців) знали Київ гірше за мешканців інших країн, зокрема, іноземних туристів... Адже ціни на якісну презентаційну літературу про Київ часто невиправдано високі. Відтак придбати її спроможні лише гості України, а також наші по-справжньому заможні співвітчизники, тобто лише
2-3% населення країни. Причому останні купують ці книжки здебільшого у подарунок вже згадуваним зарубіжним друзям і колегам.

Urbi et orbi

Років п'ять тому вийшла друком дивовижна, за відгуками, книжка про Київ, написана Мироном Петровським – людиною, непідробно і вдячно закоханою у нашу столицю. Не знаю, якими були ціна і наклад видання, – на жаль, поки що не довелося навіть потримати його в руках. Утім відомо мені, що книжка розійшлася дуже швидко, і в автора залишився тільки один її примірник – для себе.

Комерційний успіх і, судячи з усього, масовість – у наявності. Напевне, не в останню чергу тому, що назва дітища Петровського – "Urbi et orbi" ("Місту і світу") – справедливо відбиває сутність і значущість цього твору. За великим рахунком, будь-яка книжка про Київ із більш як 1500-річною його історією має бути цікавою як для кожного з киян, так і для решти жителів планети. Адже вербально, а також мовою фотографії й образотворчого мистецтва в них так розповідається про історико-політичні, культурні надбання та виборювання Києва, які впливали на перебіг подій на європейському континенті, що читач щосторінки відчуває подих часу і бачить неповторне архітектурне обличчя міста, що формувалося впродовж віків.

Саме цією значущістю для читачів видань про столицю України визначається міра відповідальності авторів, видавців, книгорозповсюджувачів, а також чиновників від книжки, уповноважених впливати на її ціну.

"Знайомтесь: Київ" – запрошення не для всіх

Літературу про Київ, яка сьогодні є у продажу, можна поділити на кілька жанрів. Це путівники, презентаційні альбоми фотографій і/або художніх ілюстрацій у мінімальному чи розширеному текстовому супроводі (серед них – альбоми з історії Києва і окремих його історико-культурних пам'яток), а також ілюстровані історичні, культурологічні, архітектурно-історичні нариси про столицю та видатних киян. Прикро, що у цьому асортименті чомусь відсутній енциклопедичний жанр. Проте масовими, тобто доступними за вартістю більшості покупців (до 10-25 грн. залежно від жанру) і водночас комерційно успішними (коли на книжку не вщухає попит, коли вона перевидається і приносить прибуток) більшості з цих книжок поки що бути не судилося. Хороші книжки в Україні коштують дорого. Суспільно значущі, зокрема видання про Київ, не є винятком (ціни на них наведено в табл. 1).

Нечисленні більш-менш доступні видання з цікавим, а часто й унікальним змістом натомість не вражають презентабельністю. Відтак творцям книжок про Київ, які у будь-якому разі піклуються про інформаційну достовірність і авторитетність упорядників, доводиться робити вибір між комерційним успіхом і масовістю.

"Комерційно успішні" і "дорогі" – поняття-синоніми

"У створення книжки треба вкласти душу", – говорить генеральний директор столичного видавництва "Балтія Друк" Рута Малікєнайте. Слова ці не є декларацією, бо щойно видрукований ними путівник "Прогулка по Киеву", справді, спонукає і до приємної подорожі містом, і до занурення в читання книжки. Відчувається, що видавці піклуються про того, хто користуватиметься путівником. Скажімо, поруч з описом історично цікавих об'єктів, відкритих для огляду, вказуються найближча станція метро, адреса, телефон для довідок, години роботи і навіть вихідний день. Як годиться для книжки європейського рівня, путівник містить, приміром, короткий розмовник. "Прогулка по Киеву" добре розходиться не лише у Києві та в Україні. При цьому, за словами Рути Малікєнайте, "Балтія Друк" нікому не заборгувала – ані фотографам, ані спеціалістам-історикам – і ні з ким не розраховувалася книжками. Невдовзі серію з російсько-, англо- і німецькомовних книжок доповнить четверта – українською мовою.

Четвертий рік успішно реалізується проект видавництва "Спалах": фотоальбом "Київ: столиця України та визначні місця" (окремі видання сімома мовами) пережив навіть перевидання із доповненнями, зробленими через відбудову у Києві важливих пам'яток історії, зокрема Михайлівського Золотоверхого собору. "Основна маса наших книжок продається у Києві", – не без гордості говорить директор видавництва Ніна Красноока. – Ми друкуємо красиві, чисті, світлі книжки світового рівня, які несуть читачеві інформацію, і як видавці отримуємо задоволення і прибуток".

Кожний із видавців презентаційної літератури про Київ має свою ринкову нішу. У центральних книгарнях міста, як кажуть продавці, її купують здебільшого туристи. На Петрівці – люди, які їдуть за кордон у гості чи у справах і везуть ці книжки-сувеніри в дарунок. Для середньої української сім'ї вони занадто дорогі, як переконані продавці яток. Хоча вартість, на їхню думку, не завжди відповідає якості, іноземні туристи обирають найкраще із пропонованого асортименту. А от продавцям, серед яких нерідко можна зустріти фахівців книжкової сфери, як-от бібліотекарів-бібліографів, є з чим порівнювати у минулому. "Сьогоднішні видавці не завжди дбають про "мистецтво книжки": світлини нечіткі, розмиті, часто однотипні, задум фотомайстра нівелюється", – чую від таких неупереджених експертів. На їх думку, красна ціна, приміром, семимовного фотоальбому "Київ..." ("Спалах") – 25-30 грн., але ніяк не 50. Тоді як "Золотоверхий Київ", видрукований цим видавництвом в Іспанії, є зразком поліграфії і вартий бути наступником фотоальбомів Миколи Козловського (до речі, і букіністичного Козловського за 40-50 грн. не кожний сьогодні може придбати). Безумовно, заслуговує на увагу подарунковий альбом видавництва "Альтернатива" "Київ", зроблений до 10-ї річниці незалежності. Але солідний літопис міста, поданий за районним розподілом, доповнюється... звітами про діяльність тодішніх глав райадміністрацій. Ця невдала спроба поєднати вічне і скороминуще робить новодрук причетним до серії, охрещеної "ярмарком марнославства". Книжки "про себе, любимого", видані коштом очолюваної установи (до речі, на Петрівці цей "Київ" коштує 240 грн.), керівники дарують знайомим і "потрібним людям".

Загалом же література про столицю відрізняється смаком. В усі книжки вкладено душу. Чому не вдається здешевити хорошу книжку, зокрема про столицю України? Експерти називають кілька основних причин.

1. Висока собівартість. Хоча наклад сьогодні, як правило, є комерційною таємницею, проте відомо, що тиражі презентаційної літератури про Київ рідко перевищують 4-5 тис. примірників. На думку Рути Малікєнайте, аби путівник "Прогулка по Киеву" був доступний за ціною, тільки для киян потрібно надрукувати 50 тис. копій. Таку ж цифру бажаного накладу назвала директор державного спеціалізованого видавництва "Мистецтво" Ніна Прибєга – лише за цих умов відпускна ціна напрочуд розкішних фотоальбомів "Святий Київ" і "Собор Святої Софії у Києві" зменшиться до 25 грн.

Найчастіше наклад становить 2-3 тис. прим. По-перше, у видавництв не вистачає обігових коштів на великі тиражі. Навіть за півроку майже нереально реалізувати новодрук, аби повернути вкладене. По-друге, в Україні за рахунок підвищення накладу можливо зменшити суто видавничі витрати лише відсотків на двадцять. Решта складових затратного механізму знижкам не піддаються: розробка макета, гонорари авторам, непільгова поліграфія, більшість матеріалів (папір, фарби, пластини) доводиться ввозити з-за кордону, що тягне за собою митний збір і транспортні витрати. Ніна Прибєга розповідає, що "Мистецтво" використовує недешевий чеський і фінський крейдований папір, оскільки в Україні якісного немає, картон купує в Словаччині, фарби – у Німеччині. Крім того, якщо для друку тексту технологічно потрібна одна плівка, то для фотографій – усі чотири, а звідси – значно більша собівартість книжки. Подешевшала б і зроблена з любов'ю і майстерністю серія "Історія однієї вулиці" (ВД "Амадей"), якби, як вважають видавці, не був занадто дорогим папір. Інколи автори друкують свої книжки за кордоном, бодай видатки покрити. Але це не позначається на зменшенні ціни.

Нарешті, по-третє, високі тиражі "побоюються" доволі низької купівельної спроможності киян і жителів України загалом. Книжки про Київ хоча й відносяться до суспільно значущої літератури, для переважної більшості людей вони не є предметом першої (і навіть "надцятої") необхідності. За радянських часів інженер, лікар, вчитель, отримуючи середню зарплатню у 120-140 карбованців, легко могли собі дозволити навіть фотоальбом М. Козловського (ціни на видання радянської доби наведені в табл. 2), рівно як інші мистецькі альбоми. Нині ж середня місячна платня інтелігенції в Україні – 200-250 грн. Аби якісна презентаційна книжка про Київ, видана у наших умовах, потрапила в кожну українську сім'ю, людина повинна заробляти 200-300 доларів щомісяця. Так кажуть самі видавці.

2. Відсутність офіційної централізованої безкоштовної соціальної реклами і соцопитувань в ефірі і пресі з метою вивчення попиту на книжки про Київ. Видавництвам доводиться напряму працювати з готелями, книгарнями, окремими книгорозповсюджувачами, самотужки проводити опитування туристів, перехожих на вулицях, а найчастіше – покладатися на власний досвід та інтуїцію.

3. Нездорові партнерські стосунки. Практично завжди книгарні, особливо центральні, роблять величезні накрутки на ціну видавництва, інколи – на 50-60%. У країнах Європи такій безбожності край кладеться законодавчо. Там кінцеву ціну – єдину для всіх реалізаторів – визначає видавець. Якщо магазин продає більше книжок, видавництво трохи знижує йому відпускну ціну, тобто дарує 2-3 грошові одиниці. Відтак для покупця книжка не дорожчає. Тому книгарні зацікавлені продавати більше продукції. В Україні все відбувається навпаки, хоча книжкові магазині існують за рахунок прибутку від продажу і обігу коштів.

Ціни книжкового ринку не набагато менші за ціни книгарень. У розповсюджувачів уже склався стереотип мислення: гарна книжка повинна мати гранично високу (російський відповідник – "потолочную") ціну. "Навіть якщо відпускна ціна нашого путівника складатиме 25 грн., дешевше за 40 грн. поза видавництвом ви його купите навряд чи", – впевнена Рута Малікєнайте. Показовим є випадок із одногривневими книжечками серії "Міні-диво" "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ", які у деяких місцях продавали і по 7 грн.

4. Відсутність належної державної підтримки видавництв, із чого й випливають перші три причини. Жоден причетний до книжкової справи в Україні фахівець не скаже, що відчуває пріоритетність книговидання для держави. Як бачимо, прибутковість видавництва аж ніяк не є гарантією масовості його продукції. У кінцевому підсумку за все "відігруються" на не дуже заможному покупцеві. Тому що видавець, без перебільшень, потерпає впродовж усього виробничого ланцюга – від умов оренди приміщень до величини податку з прибутку і цінової політики щодо книжкової продукції. Адже поліграфісти не друкують книжку, поки з ними не розрахуєшся, а книгорозповсюджувачі, що беруть книжку під реалізацію, в разі неуспіху повертають товар. За межами України видання реалізувати важче: якщо книжки не розійдуться протягом 90 днів, видавництво звинуватять у приховуванні валютних коштів за кордоном. Наші державні мужі зовсім не думають, що презентаційні видання про Київ пропагують Україну у світі. «"Спалах" має велику пошту від читачів наших книжок про Київ в Америці, Канаді, Німеччині, Італії, – розповідає директор видавництва Ніна Красноока, – іноземці зізнаються, що до цього пов'язували з Україною лише кілька понять: Чорнобиль, "Динамо" (Київ), брати Клички і дуже часто – корупція».

Сучасне обличчя держзамовлення

За часів Союзу презентаційна література про столицю України входила до реєстру ідеологічних видань. Виробництво цих книжок було дотаційним, і різними були прейскуранти на поліграфію й ціноутворення: собівартість значно перевищувала ціну. "Видавництву не ставилося за мету заробити. Але навіть якщо воно отримувало прибуток, то не користувалося ним, – згадує Ніна Красноока, як працювала у ті часи начальником планового відділу видавництва "Мистецтво". – За виконання плану нам залишали зарплату і 40% премії. Але за його перевиконання, оцю "зайву ревність", ніхто ніякої премії не отримував". Проте то були часи, коли якісні і презентабельні книжки про Київ міг купити кожний.

Спадкоємицею "ідеологічно важливої" стала "суспільно значуща" література. Мізерна частина книжок про Київ виходить за Національною програмою випуску суспільно необхідних видань. Минулого року за цим держпроектом надруковано аж 6 назв видань "київської" тематики:

1. Софіївський собор у Києві ("Мистецтво").

2. Святий Київ наш великий (у малюнках Т. Г. Шевченка) ("Мистецтво").

3. Державна академічна Національна опера імені Т. Г. Шевченка ("Музична Україна").

4. Слово про Михайлівський Золотоверхий ("ВІАТЕЛ").

5. Бабин Яр у серці. Збірка поезій до 60-річчя трагедії Бабиного Яру (Головна спеціалізована редакція випуску літератури мовами нацменшин України).

6. І. Левітас. Книга пам'яті воїнів-євреїв, загиблих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.).

До проекту Національної програми 2002 р. уже включено 14 різножанрових книжок про Київ. Серед них – вкрай потрібні енциклопедії історії Києва ("Спалах") і києвознавства ("Кий"), путівник ("Кий"), сторінки історії окремих часових зрізів, а також вулиць, храмів, особняків ("Кий", "Дніпро", "Молодь", "Техніка", ВД "Амадей"). Втім, дати заявку на участь у програмі – ще не означає надрукувати книжку. Скажімо, у ВД "Амадей" є великі сумніви, що цього року четвертий том серії "Історія однієї вулиці" "Прорізна/Ярославів Вал" побачить світ під патронатом держави. Бо минулого року, за даними Державного комітету інформації, телебачення і радіомовлення України, із держбюджету було профінансовано лише 48% книжкових проектів нацпрограми.

Крім того, ця програма аж ніяк не вирішує проблеми масовості книжок про Київ. Частину видань, видрукованих за держзамовленням, безкоштовно отримують бібліотеки. Хоча простий підрахунок зриває з цієї справи покривало добродійності. В Україні 45 тис. книгозбірень різного рівня. Кожна книжка про Київ у рамках Нацпрограми друкується 2-3-тисячним накладом. Навіть найбільша Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського отримує 20-40 примірників кожної назви, якими має ще поділитися з обласними, сільськими бібліотеками. "Левова" решта накладу призначена для Міносвіти, Мінкультури, МЗС на подарунки гостям і колегам, переважно іноземним. Додаткові тиражі, які видавництва друкують власним коштом, звісно, є їхньою власністю. І ціни на них не відрізняються від цін на іншу продукцію видавництва. А відтак "держзамовна" література про Київ знову є недоступною для закоханого у місто середньостатистичного покупця.

Чи краще гірше за нічого?

Пересічному покупцеві залишаються видання скромнішого дизайну: друкарський, не вищого гатунку крейдований папір, інколи – газетний, чорно-білі фото та ілюстрації, оправа на кшталт блокнотної – "в тачку" (дешевша за зошитову – "в накидку"). Коштує така книга від 5 до 20 грн. Але треба сказати, що жодна із побачених менш презентабельних книжок не видалася мені через це непривабливою. Всі вони зроблені з любов'ю, авторитетними авторами і розраховані на серйозного читача. Гідно представлені, наприклад, новодруки видавництва "Кий" (хороший папір, тверда обкладинка), зокрема, про меценатів Києва, архітектора Городецького, невідомі та маловідомі сторінки столиці (див. табл. 1).

Власне, подібним книжкам особлива показність і непотрібна: читачеві важливі передовсім зміст і добротність книжки.

Інша справа – путівники. Про видання "для загалу" на зразок туристичного путівника "Київ" ("Центр Європи", Львів) не йдеться – від подарункового "побратима" він відрізняється лише м'якою палітуркою, а відтак теж досить дорогий (можливо, у видавництві він коштує гривень 25-30). Мова йде про книжки-гіди, що видруковані силами ентузіастів. Скажімо, "Верхний город" Михайла Кальницького – другий путівник із серії "Знакомьтесь: Киев" (першою була книжкова подорож Подолом – Нижнім містом). Книжку випустила асоціація "Укрреклама" за сприяння редакцій газети "Галицькі контракти" та журналу "Дім. Сад. Город" і, судячи з усього, в основному на кошти від розміщеної у виданні реклами. Крім "шести маршрутів" Києвом турист знайде у путівнику всі зручності, аж до словника архітектурних термінів. А "старокиївські скоморошини" – цікавинки із життя Києва і киян різного часу – посприяють певній налаштованості і настрою читача-мандрівника. Неабиякої ваги цій книжці, зшитій "в тачку", під м'якою палітуркою, з чорно-білими фото всередині, надає участь у підготовці видання безперечних авторитетів – віце-президента НАНУ Петра Толочка і заступника директора Національного заповідника "Софія Київська" Ірми Тоцької.

Інший путівник – "Вулицями Києва. Матеріали для проведення оглядової екскурсії по місту", К., 1998 р. – на своїх 46 сторінках взагалі не має жодної ілюстрації і зроблений на комп'ютері. Втім створили його викладачі Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка, доктори і кандидати історичних наук. І ця скромна книжка ще й як здатна прислужитися і навчальному процесу, й екскурсійній роботі – на власному досвіді переконалася.

"Вулицями Києва" мені, і, гадаю, решті нечисленних читачів, дістались безкоштовно. "Знайомтесь: Київ" я купила за 6 грн. власне у видавців (надрукований у 1998 році тираж досі не розійшовся). Подібні книжки могли б коштувати – і для видавця, і для читача – значно менше за рахунок великих тиражів. В даному випадку вони цілком імовірні: посереднього крейдованого паперу в Україні вдосталь (тим більше, що паперові потужності не використовуються й наполовину), видавець заощаджує на фарбах і плівках, бо кольоровою є лише обкладинка. Зайвий раз це підтвердив мій знайомий, художник-оформлювач за фахом, який замислив зробити невелику книжку про пам'ятники Києва. "Навіть такі книжки видавці бояться друкувати більш як п'ятитисячними тиражами, – каже він. – Пропонують випустити пробний наклад і подивитися на попит. Але ж ціна буде іншою". Знов-таки, попит науково не вивчається, вкласти кошти заздалегідь у частину тиражу бажаючих немає, та й ентузіастів дедалі меншає.

Утім, перепрошую в авторів цих книжок, але видання ці вважають літературою нехай не другого, але й не першого сорту. Саме вона доступна більшості, тобто є масовою. "Краще другий сорт, аніж ніякого", – чую не так уже й рідко. Проте щоб "закохати" людину, тим більше маленького киянина, у рідне місто, маленького українця – у видатну столицю, розвити у нього смак і потяг до самовдосконалення, книжка має бути добре зроблена (екскурсії трапляються не щодня, а батьки як захоплюючі оповідачі – рідкість). До того ж, не годиться дитині у книжці про Київ натрапляти на рекламу фармацевтичних засобів та ресторанів. Тому, якщо розділяти погляди Маршака на дитячу книжку (до речі, саме дитячого видання про столицю бачити не довелося) і книжку для виховання підростаючого покоління, то висновок простий: масовість такої літератури про Київ – не вихід. Вона ще годиться для дорослих, але виховувати молодь не на вищому сорті (будь-чого) неприпустимо.

А віз і нині там

Ситуація з літературою про Київ є частиною і водночас моделлю української книжкової сфери. Література про столицю не буде за суттю своєю "суспільно значущою", поки книжку як таку держава не визнає пріоритетом гуманітарної політики. Серед ідеологів цієї політики немає (або вельми замало) справжніх фахівців книжкової справи – Олександр Афонін, президент Української асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів, напевне, вже втомився повторювати це. Тому марно навіть з'ясовувати, хто Лебідь, то Рак, а хто Щука і в чому чия біда й провина.

Чи не щомісяця Держкомінформ України надсилає відповідним установам проекти і пропозиції стосовно того, як здешевити вітчизняну книжку. Зокрема, від Мінфіну надійшла нещодавно відповідь, яка викликає сміх крізь сльози: "надання пільг по сплаті податку на додану вартість окремим суб'єктам підприємницької діяльності" (йдеться про видавців і розповсюджувачів серйозної друкованої продукції) не більше й не менше як порушує один із принципів податкового законодавства України – "рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації" щодо суб'єктів господарювання, незалежно від того, виробляють вони книжки чи сантехніку. А тим часом Мінфін нагадує Держкомінформу про мораторій "на надання податкових пільг і відстрочок у сплаті податкових зобов'язань", передбачений Бюджетною резолюцією. Як бачимо, чиновники бояться недонаповнення бюджету. Проте пропозиції Олександра Афоніна щодо системи кредитування видавничої діяльності із кінцевим поверненням цих коштів у держскарбницю до уваги не беруть вже кілька років.

Не зрушити горезвісному возу з місця, допоки у кожного, хто причетний до книжкової справи в Україні, не з'являться потреба і бажання зрозуміти її проблеми. Допоки хоча б дехто з керівників української держави не замислиться над головним: що то за місто – її столиця, і за що, власне, прадавні господарі Київського престолу удостоювалися величних імен – Володимир Великий, Ярослав Мудрий...

P.S., або Гірка альтернатива для справжніх книгоманів

На масовість і комерційний успіх одночасно, і не без підстав, розраховують "електронні книжки" про Київ – CD-Rom. На сьогодні їх якнайменше два. Це "Київ. Історична енциклопедія" (з найдавніших часів до 1917 р.) видання "І" (ліцензійні диски у книгарні "Мистецтво" коштують 42 грн. українською, російською мовами і 58 грн. – англійською; книжковий ринок "Петрівка" пропонує, швидше за все, "піратські" копії – по 20 грн.) і "Бізнес-карта Києва-2002" (ТОВ "Світ розваг", ліцензійні, на Петрівці – 20 грн.). Перший диск містить сотні біографій видатних киян і гостей столиці, історичних довідок про вулиці та архітектурні пам'ятки, статей про київські організації і підприємства, численні карти і понад 2,5 тис. ілюстрацій. На другому CD-Rom'і крім бізнес-інформації і більш як 140 фотографій та ілюстрацій записано повнометражний відеофільм про сучасний Київ.

Одне слово, у власників комп'ютера слинка тече. Можливо, любов до Києва і любов до книжки і не мірятимуться силами. Але справжнім книгоманам навряд чи вдасться втамувати духовну спрагу таким чином. Бо книжка – це шелестіння сторінок, аромат друкарської фарби... Зрештою, це спосіб життя епохи, що вже пішла від багатьох: теплий плед, затишне світло лампи і книжка, на хвилину залишена на піаніно... Таблиця 1. Книжки про Київ, надруковані в останні роки

№ Назва ВидавництвоРік Ціна, грн.

Петрівка,Книгарні

видавництвоКиєва

1.Прогулка по Киеву. Путеводитель"Балтія Друк"200260-65

2.Київ-Kyiv. Туристичний путівник"Центр Європи"2001110-115

3.Київ-Kyiv. Мандрівка "Київський дім"199830

старовинним містом

4.Знакомьтесь: Киев. М. Кальницкий. "Асоціація 19986

Верхний город (укр., рос.)"Укрреклама"

5.Київ. Подарункове видання "Спалах"70від 90

(укр.-англ.)

6.Київ. Столиця України та визначні "Спалах"5070

місця (укр., рос., англ., нім.,

франц., ісп., італ.). Фотоальбом

7.Золотоверхий Київ (укр.-англ.)Спалах105115

8.Київ з піднебесся (укр.-англ.) "Мистецтво"20014250

9.Київ. Літопис "Альтернатива"2001240

10.Собор Святої Софії в Києві. "Мистецтво"75

Фотоальбом (укр.-англ.)

11. Святий Київ. Фотоальбом "Мистецтво"80

(укр.-англ.)

12.Архітектори Києва. "Мистецтво"200

Творчий інтелект України

13.Д. Маликов. Архітектор Городецький "Кий"199915

14.М. Рибаков. Невідомі та маловідомі "Кий"15-20

сторінки Києва

15.Київ 1941-1943 рр. Фотоальбом"Кий"200020

16.Книжки із серії "Історія однієї вулиці" ВД "Амадей"15-1619

(Хрещатик, Володимирська,

Андріївський узвіз)

Таблиця 2. Книжки про Київ видання радянської доби

№ НазваВидавництвоРікТираж, Ціна,

тис. прим.крб.

1.Киев. Что? Где? Как? Путеводитель "Мистецтво"1978502

2. Киев. Архитектурно-исторический очерк. "Будівельник"19781001,30

5-е изд.

3.Киев. Энциклопедический справочник Гл. ред. УСЭ19821003,10

4.Киев. Страницы мемориальной летописи. "Мистецтво"1983201,10

Фотопутеводитель-справочник

5.Є. Дермеленко. Київ. Фотоальбом "Мистецтво"1989103

(рос.-укр.-англ.-франц.- нім.)

6.Київські етюди. Фотоальбом "Мистецтво"1982503,10

(укр.-рос.-англ.)

7.М. Козловський. Києве мій. Фотоальбом "Мистецтво"19852517,70

8.История Киева. В 3-х томах, 4-х книгах"Наукова думка"19821202,80-3,10

9.П. Толочко. Древний Киев"Наукова думка"19761000,37

Олена Іващук

 
© агенство "Стандарт"