журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
РЕДАКТОРСЬКА КОЛОНКА

ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

ТЕМА НОМЕРА

РЕКЛАМА

СКАНДАЛ

СКАНДАЛИ

НАПРЯМКИ

МАРКЕТИНГ

ТЕНДЕНЦІЇ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2002

СКАНДАЛИ

Коментар Костянтина Родика

"Книжковий огляд": Як все-таки у вас вийшло, що "Кальварія" і

"А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" посіли всі три призові місця в кількох номінаціях? Може, вистачило б і одного – першого місця?

Костянтин Родик: Розповідаю ще раз про нашу технологію: спочатку ми склали повний список книжок кожної номінації. Цей список складено, по-перше, на основі даних, які нам за нашим проханням надіслали видавництва (ми просили їх визначити, які книжки, видані у 2001 році, вони вважають найкращими; але ми охопили насамперед столичні видавництва, зрозуміло, що охопити всі регіональні ми не могли), по-друге, на основі списків Парламентської бібліотеки (за законом видавництва повинні надсилати до неї по примірнику усіх виданих книжок), і, по-третє, на основі наших рейтингів та досліджень, які друкувались в газеті "Книжник-Ревю". Далі експерти-номінатори визначали зі списку кожної номінації двадцятку найкращих. Потім Велике журі рейтингувало книжки з цієї двадцятки, обираючи трійку найкращих. І вийшло те, що вийшло. А тепер подивимося, що вибрав експерт Родик. (Пан Родик показує мені свій експертний лист. – І. В.) На перше місце Родик поставив Кожелянко ("Дефіляда"– І. В.), бо Кожелянко – це справді подія, на мою думку. На друге місце я поставив Кундеру ("Смішні любові"– І. В.), а на третє – Коельо ("Алхімік" – І. В.) видавництва "Класика". А з "Класикою" у нас немає ніяких особливих симпатій та родичівських відносин. На четвертому місці я поставив Капранових – "Кобзар 2000".

"КО": Пробачте, але наскільки мені відомо, і Капранови, і Забужко "Хроніки від Фортінбраса" та "Репортаж із 2000-го року", які потрапили в першу десятку "Красного письменства", були видані в 2000 році.

К.Р: Ні-ні, вони були видані в 2001-му. Далі щодо "Кальварії": звичайно, ми співпрацюємо з "Кальварією", маємо спільні проекти, в яких ми беремо фінансову участь і які займають певну позицію в номінаціях "Книжки року". Так, Кожелянко – це наш спільний проект. Книгу Євгенії Кононенко ("Імітація" – І. В.), яка належить до серії "Бібліотека "Книжника-Ревю", я поставив на 10 місце. Леоніда Кононовича, в проекті видання якого ми брали фінансову участь, я поставив на 5 місце. (Перші три місця номінації "Красне письменство" отримали К. Москалець, Є. Кононенко та В. Кожелянко – І. В.) Ще один наш спільний проект – книгу Ірен Роздобудько "Мерці" – я поставив на 11 місце. За логікою братів, я мав би поставити ці книжки відповідно на друге, третє, четверте місце, але такого не було. Тому коли вийшло, що "Кальварія" посідає три перші місця, то ми, звичайно, почали думати, що його робити. (Пан Родик показує мені експертні листи Великого журі. - І. В.) Хіба я можу вплинути на цих людей? І що тут можна зробити? Багато хто казав, що це треба виправити. Але втручатись у результати експертного опитування – це означає фальсифікувати їх. Мені це нецікаво, бо мені потрібен чистий інструментарій. Мені зовсім не потрібно, щоб моя оцінка і мої смаки співпадали з думкою експертів, – навпаки, цікаво, що вона не співпадає. А з іншого боку, давайте подивимось, хто з цього короткого списку може реально конкурувати з переможцями? Не знаю, хто. Річ у тім, що "Книжка року" – це не конкурс обсягів продажів (а Капранови критикують нас саме з погляду продажів), і також це не конкурс тільки текстів. Щодо обсягу продажів, то в нашій країні ніхто ніколи вам не дасть реальної статистики – перш за все тому, що зараз дуже багато махінацій із податками і тиражами. Експерти-номінатори оцінюють: по-перше, якість тексту, по-друге, актуальність виходу книжки саме в такому вигляді і саме в цей час, по-третє, поліграфію, художнє оформлення книжки. І тому те, що Кундера і Коельо не увійшли до першої трійки, абсолютно не означає, що вони гірші письменники, ніж Москалець і Кононенко. Просто ці книжки програють на вітрині книжкам, які видала "Кальварія". За Кожелянка, між іншим, голосували абсолютно незаангажовані люди.

"КО": Чи правда, що експерти, більшість яких знали далеко не всі книжки з двадцятки, не мали можливості ознайомитись з ними усіма?

К.Р.: З первинного великого списку книжок в редакції є більше половини. У нас може не бути книжки або тому, що її видало маленьке регіональне видавництво, до якого ми не дісталися, або тому, що видавець відмовився вислати нам примірник книжки на конкурс. І тоді експерт може знати цю книжку, а може не знати. Він може звернутися в бібліотеку...

"КО": Навряд чи він так зробить.

К.Р.: Так, у цьому ми не можемо вплинути на експерта. І тоді справді виникає колізія: книжка є в списку, але її не знають і вона не представлена. І хто в цьому винен – ми чи видавництво, яке не схотіло надіслати примірник? Хоча в цьому році ми набирали в експерти людей, які є справді обізнаними, які безпосередньо працюють із цим асортиментом. Так, в номінації "Красне письменство" експертами були редактори "Книжкового огляду" і "Книжкового клубу" Олексій Капуста і Юлія Поцілуйко, Світлана Матвієнко – редактор "Літератури плюс", тобто люди, які добре знають асортимент. Ми не можемо брати на себе відповідальність забезпечити наявність всіх книжок, які потрапляють в список, тому в крайньому випадку треба йти до бібліотеки. От, наприклад, призові місця отримали книжки "Наукової думки": повне зібрання творів Тараса Шевченка та "Історія української культури" в п'яти томах. Ми попросили їх позичити нам примірники цих книжок на час проведення конкурсу. Вони сказали, що не можуть, бо ці книжки дуже дорогі. Наші видавництва досі не можуть адаптуватись до сучасного ринку, вони не розуміють своєї вигоди, потрібності справжнього книжкового рейтингу – їм це нецікаво або вони в це не вірять. Особливо це стосується тих, що живуть на гранти. "Наукова думка" випустила стільки примірників зібрання творів Шевченка, скільки оплатила держава, і ні на одну книжку більше. Бо їм це невигідно. І от у нас не було цих видань "Наукової думки", але багато експертів знали ці книжки і обрали їх. Зате за умовами "Книжки року" у видавництв, книжки яких отримали призові місця, закуповується партія цих книжок. І ми вирішили замість книжок "Наукової думки" закупити видання, що посіли четверте місце, – це "Зарубіжна культура" Соломії Павличко. І в номінаціях, в яких перші три місця отримала "Кальварія", ми теж замість видання, що на третьому місці, закуповуємо книжки іншого видавництва, що посіли четверте місце, – Загребельного видавництва "Фоліо", Аверінцева видавництва "Дух і Літера".

"КО": Зрозуміло. Але повернемось до експертного опитування. Є теорія експертних оцінок, яка застосовується в маркетингових, соціологічних та інших дослідженнях. На думку братів Капранових, ви зовсім її не дотримуєтесь.

К.Р.: У чому, наприклад?

"КО": Наприклад, вони розповідали, що необхідно проводити кореляційний аналіз оцінок експертів. Коли кореляції немає, то опитування вважається недійсним. Крім того, з ваших слів виходить, що відомості, які видавництва надіслали вам про найкращі, на їх думку, книжки, не відповідають дійсності – адже їм невигідно повідомляти вам реальні факти, вони запишуть свої книжки або ті, які їм вигідно записати.

К.Р.: Щодо кореляції експертних оцінок, то вона простежується. В "Красному письменстві", дивіться, перша трійка набирає 412, 390 та 329 балів відповідно, а четверте місце – вже 251 бал. І в більшості номінацій так само: розрив між першим, другим і третім або першим, другим, третім і четвертим місцями – 60-100 балів. Це ж свідчить про певну одностайність. Але я погоджуюся з братами Капрановими, що ми не врахували конфлікту інтересів експертів. Вже є проект наступної "Книжки року", який враховує цей пункт. А стосовно видавництв або книгарень – багато з них справді неохоче з нами співпрацюють, не знаходячи в цьому вигоди. Рейтинги, що ми друкуємо в "Книжник-Ревю", нам дістаються нелегко, тому що про реальні цифри ніхто не хоче говорити – тільки про тенденції. Та ми, як можемо, робимо свою справу, намагаємось вдосконалюватися. А інформація, надана видавництвами, допомогла скласти великий список, але не впливала на вибір переможців.

"КО": З цим зрозуміло. Ще одне питання до вас: чому в "Красному письменстві" разом із художньою прозою ви рейтингували щоденник К. Москальця або "Репортаж із 2000-го року" О. Забужко?

К.Р.: А ви почитайте "Келію чайної троянди" – написано, що це щоденник, але цей твір ніяк не можна віднести до публіцистики чи ще чогось. Це саме художня проза... Будь ласка, які ще будуть запитання?

"КО": Ще є одне і, мабуть, найцікавіше: про "ціни на позитивні і негативні рецензії за підписом відомого культуролога". Це правда чи "прикол"?

К.Р.: Ні, ніякого "приколу". Два роки тому ми пропонували видавництвам за певну плату надрукувати дві рецензії книжки – позитивну і негативну, в яких будуть розглядатися переваги і недоліки видання. Це зацікавить читача, він захоче прочитати цю книжку й зробити свій висновок. Така практика існує, наприклад, в американських журналах. В Штатах щомісяця виходить 10 тис. видань, а літературні журнали спроможні охопити лише 5% цього обсягу – зовсім не тому, що інші 95% погані, а тому, що про всіх написати неможливо. І от видавництва платять гроші за те, щоб прорецензували саме їх книжки. Так само кілька разів робив і я, коли працював на "1+1" у програмі "Бібліоманія". Тобто коли видавець хоче, щоб я найближчим часом поговорив про його книжку, ламаючи свій власний графік, то він за це дає гроші. Але тільки за це – що говорити, вирішую я сам, оцінивши книжку.

"КО": Розумна практика, але якось не пасує до нашої ментальності. Якщо книжка взагалі слова доброго не варта, але рецензію оплатили, то наш рецензент ніколи не скаже правду – він однаково буде пом'якшувати й хвалити. А коли він все-таки напише те, що думає, то його рецензії в кращому разі більше оплачуватись не будуть.

К.Р.: Звичайно, в цьому є ризик такої ситуації, як ви описали, але люди, що вірять у свої книжки, йдуть на цей ризик. Я, наприклад, не знаю, скільки мені треба заплатити, щоб я ризикував своїм ім'ям і хвалив казна-що. От ми й зараз розсилаємо видавцям ціни і на рекламу, і на рецензії, але, бачите, в прайсі зазначено, що клієнт оплачує тільки появу рецензії, а не її зміст.

"КО": А чому видавці вас не так зрозуміли?

К.Р.: Не знаю... Шкода, не знайду зараз цього прайсу – це ж було позаторік, – але в ньому йшлося саме про те, що я вам розповів. Можливо, видавці ще не готові до такої практики.

"КО": Можливо. Дякую вам за розмову!

К.Р.: Я ще додам, що хоч Капранови кажуть не брати до уваги їхніх книжок при складанні рейтингів, але ми не можемо задовольнити це їхнє прохання, тому що мусимо брати до уваги всі книжки, намагаємось оглянути увесь ринок.

Інтерв'ю провела Інна Волосевич

 
© агенство "Стандарт"