журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
РЕДАКТОРСЬКА КОЛОНКА

ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

ТЕМА НОМЕРА

РЕКЛАМА

СКАНДАЛ

СКАНДАЛИ

НАПРЯМКИ

МАРКЕТИНГ

ТЕНДЕНЦІЇ

СУБ’ЄКТИ РИНКУ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2002

ТЕМА НОМЕРА

Стосунки між державою та видавництвом

БУДНІ ЛЬВІВСЬКОЇ "КАЛЬВАРІЇ"

Сучасні українські видавці вимушені боротися за прибуток, відстоювати його, шукати автуру, ринки збуту, дбати про оригінальне оформлення видань тощо. Крім цього всього видавці, як і будь-які інші підприємці, мають спілкуватися з державою: сплачувати податки, поновлювати документи, здавати звіти. Здавалося б, що держава має якомога більше спростити всі процедури, які відволікають підприємців від їх безпосередньої справи. На жаль, поліпшення у цьому плані не спостерігається. Видавництво "Кальварія", відоме в Україні книгами сучасників українською мовою, не є винятком. Кореспондент "Книжкового огляду" поцікавився у директора видавництва пані Анетти Антоненко, як складаються відносини "Кальварії" з податковою інспекцією.

"Книжковий огляд": Що би ви хотіли змінити в сучасній системі відносин між державою і видавцем? Якби ви мали можливість поставити запитання ДПА, Держкомiнформу, іншим державним службам, про що б ви у них запитали?

Анетта Антоненко: Питання до Держінформполітики – чому розподіл державних коштів йде в абсолютно закритому середовищі? Чому в пресі немає публікацій, не влаштовуються тендери на видання книг? Все це має бути оголошено у центральній пресі. І взагалі треба ліквідувати недолугу державну програму підтримки вітчизняних видань – гроші краще в рівних пропорціях розподілити між бібліотеками, і саме вони мають вибирати, що їм потрібно купувати. Відповідно, видавці ризикують своїми коштами, а не чекають милостині від держави і не "видирають" гроші "горлом", як роблять це деякі... Видавництво має самостійно заробляти на своє існування, а не "плакати", що все так погано...

Єдине, на мою думку, чим може допомогти Держінформполітики, – це постійною передачею на радіо чи телебаченні (врешті-решт, у нас же є державні канали) про книжки. Річ у тому, що в будь-якому випадку давати гроші самим видавцям – дуже непроста і грішна справа, скоріше за все (як завжди в нас було і, напевно, буде), це призводить до абсурду. Наприклад, у 2001 році за державною програмою підтримки видавництв було профінансовано видання харківського підприємства "Фоліо". Вже тільки те, що "Фоліо" фінансувалось, було порушенням чинного законодавства України, бо "Фоліо" не є українським видавництвом, адже частка українського капіталу в ньому – менше 50% (порушення Закону "Про видавничу справу"). Крім того, за державною програмою було підтримано видання контрафактне – "Гра в бісер" Г. Гессе, права на яке не було взято офіційно, прикриваючись тим, що твір видавався ще за радянських часів, що є не лише порушенням Бернської конвенції (треба було купувати права у правовласників, що не було здійснено, бо у виданні не вказано, в кого і коли вони купувались), але й порушенням неписаних законів честі. Таким чином, державні кошти пішли на видання контрафактне, і про це я як видавець промовчати не можу. Держінформполітики має слідкувати за виконанням бодай українських законів, а не заохочувати таку практику серед видавців. Мені, принаймні, соромно за державу.

Чому ми не можемо запозичити гарні приклади з зарубіжжя? Скажімо, в Естонії існує фонд, який акумулює кошти від акцизу на горілку й азартні ігри і використовує їх на видання книжок, і це правильно.

"КО": Чи перевіряла ваше підприємство податкова служба останнім часом?

А.А.: В лютому 2002 року була планова документальна перевірка, але це звичне явище, адже у податківців теж є план, і якщо вони його сумлінно виконують, це лише на благо державі. В липні 2001 року була перевірка спонсорських коштів і коштів по грантам. Нічого поганого на адресу податківців я сказати не можу – перевірка проходила в спокійному і доброзичливому режимі. Ніяких додаткових вимог до нас як підприємців не було висунуто. Цього року податкова працювала у зв'язку з наклепом (йшов судовий розгляд з приводу видання однієї з книжок у нашому видавництві – цю справу виграла "Кальварія"), але оскільки був ще один апеляційний позов – відповідно була й допитлива і довга перевірка, яка порушень не виявила; на жаль, вона тривала 6 годин, що було досить утомливо для всього колективу. Податківці видавництво "Кальварія" не ображали, відносились з повагою, особистих рахунків не зводили, а після перевірки вибачились за витрату часу видавництва.

"КО": А чи знає "Кальварія", що таке штрафні санкції?

А.А.: На нас було накладено штраф у відповідності до закону за порушення в оформленні документів за 1998-1999 роки. Керівництво повністю погодилось із цими санкціями.

"КО": Чи є у вас якась порада владі?

А.А.: Зробіть українську мову домінуючою – і все стане на свої місця. Не підтримуйте банкротів – і вони самі вимруть, а виживуть тверезі й "живі" видавці, хоча їх лишилось 10-15 всього, але вони є.

Видання – справа бізнесова, і нема чого державі там робити, просто треба створити умови для її існування і процвітання.

Інтерв'ю провела Леся Костів

 
© агенство "Стандарт"