журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

ТЕМА НОМЕРА: УСПIХ НА КНИЖКОВОМУ РИНКУ: НЕВИГАДАНI ICТОРIЇ

IСТОРIЯ КНИГИ

ІНФРАСТРУКТУРА

ТЕХНОЛОГІЇ

ТЕНДЕНЦІЇ

ВИСТАВКИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №3, 2002

ТЕНДЕНЦІЇ

Феномен японських коміксів

Шалена популярність та надвисокі продажі коміксів у цій своєрідній країні залишаються загадкою для всього іншого світу. Проте якщо придивитися уважніше, то можна побачити, що пропозиція реалізувалася у попиті, який немов би завжди був у японському суспільстві. Бо, з одного боку, існував психологічний тиск на молодь, що є у будь-якому суспільстві, від якого молодь прагне втекти, часом навіть в іншу реальність. З іншого боку, у молоді небагато грошей, що не дозволяє їй мати якісь дорожчі задоволення. Японці ж, в силу свого ієрогліфічного письма і звички візуального сприйняття інформації, схильні до коміксів. Японія – густонаселена країна з невеликою кількістю вільного простору для тих же дитячих ігор на свіжому повітрі, саме тому, можливо, вона і породила такий феномен, як комікси, котрі дозволяють кожному втекти в ілюзорний світ свободи легкого читання.

Трохи ІсторІЇ

Комікси, чи то "манга", з'явилися у Японії на початку двадцятих років, на десять років раніше їх появи у Сполучених Штатах. У Японії навіть існує храм коміксів, чи то, як звуть його тут, "Манга" ("Mangadera"), який заснував один з буддійських монахів після другої світової війни.

Коріння появи коміксів у Японії дослідники датують 6-7 століттям. Кажуть, що спочатку це були комічні зображення звірів та птахів, що супроводжували навіть буддійські оповіді. Проте в епоху Токугава (1603-1868) завдяки таким комічним малюнкам в Японії розвинулася карикатура, що охоплювала за тематикою вже не тільки рослинно-тваринний світ, а й усі галузі людського життя, зокрема, політичну неспроможність деяких лідерів та міжусобні військові сутички. Також карикатурні зображення часто зустрічалися і в сюжетах гравюр "укійо-е", котрі наразі вважаються прототипами сьогоднішніх друкованих видань. Такі переплетені 20-сторінкові книжечки з мальованих гравюр "укійо-е" з текстом чи без нього, мабуть, можна вважати й найпершими у світі коміксами.

Ці малюнки зажди були своєрідним проявом соціального протесту проти існуючого диктаторського ладу та висміювали його слабкі сторони.

З приходом до Японії ескадри Перрі у 1868 році й початком епохи Мейджі Японія ознайомилася і з світовим мистецтвом коміксів, які в ті часи більш прийнято було називати карикатурою. Зокрема, з іменами та роботами європейських художників, що працювали ілюстраторами друкованих видань типу London News. Того ж часу в Японії з'явились перші журнали коміксів на зразок The Japan Punch, Tokyo Punk та Marumaru Chinbun. Не будемо детально зупинятися на всіх історичних періодах у розвитку мистецтва малювання коміксів в Японії, варто лише згадати про один факт, що яскраво змальовує їх роль у житті японського суспільства. Відомо, що під час другої світової війни комікси навіть допомагали піднімати бойовий дух японської армії, змальовуючи різні епізоди життя воєнної пори. Кажуть, що саме комікси часто можна було знайти серед речей загиблих японських солдатів.

За останнє століття Японія народила і продовжує народжувати силу-силенну талановитих художників – авторів коміксів. Найвідомішим із метрів у цій галузі залишається Осаму Тедзука. Його ім'я в Японії відоме і старим, і малим. Воно дуже часто фігурує у ряді культурних понять, за допомогою яких намагаються представити сьогоднішнє життя країни. Саме Тедзука у далекому 1947 році намалював відому історію про хлопчика-атом, що нині є класикою японських коміксів і за мотивами якої зроблено мультсеріал.

ЯпонськІ комІкси сьогоднІ

Японська індустрія коміксів не має аналогів у світі. Кількість різноманітних журналів, що містять на своїх сторінках лише комікси, досягла рекордної відмітки в 1 млн., причому саме комікси становлять 27% усієї книжкової продукції країни. Їх тиражі вражають, а прибутки публікаторів коміксів – астрономічні. Найвідоміший журнал коміксів Shonen Jump, наприклад, продає 3 млн. примірників щотижня, а 60 японських видавництв випускають тижневі, двотижневі, місячні журнали коміксів, причому багато з них працюють на ринку коміксів як дитячих, так і дорослих. Щороку з'являється більше 2 тис. нових "комічних" видань. Одне з найбільших видавництв "Коданшя" щороку видає приблизно 240 нових коміксів загальним накладом у 47 млн. копій.

Професія карикатуриста залишається бажаною та привабливою через дуже гарну платню та шалену популярність її представників. Карикатуристи є відомими особистостями, до їх думки прислухається суспільство. Щороку приблизно 10 тис. новачків обирають шлях карикатуриста, проте лише одна-дві сотні з них досягають слави та фінансової стабільності. Адже це дуже кропітка та складна праця. Відомо, що за 35 років своєї діяльності Осаму Тедзука, зокрема, намалював 150 тис. сторінок малюнків, а дехто з молодих карикатуристів сьогодні малює щомісяця до 500 сторінок.

Комікси, як і фільми, бувають "односерійними" та "багатосерійними", адже часто читачі вимагають продовження улюбленої історії. Не варто говорити, що видавцям це приносить додаткові прибутки. Лише 26-серійна історія про таку собі істоту, щось середнє між сніговиком та чарівним котом-роботом на ім'я Дораймон, принесла видавництву "Коданшя" близько $50 млн.

Історія про Дораймона, що була найбільше популярною у 70-ті роки, отримала друге життя у телевізійному мультсеріалі, котрий до сих пір щопонеділка транслюється по японському телебаченню. Їхній Дораймон – це свого роду наш Чебурашка, такий же симпатичний і милий, проте позбавлений суму й наділений надзвичайною силою й чарівною кишенею, з якої в необхідний момент дістається будь-що необхідне. Він також може надавати звичайним предметам чарівної сили. Наприклад, завдяки Дораймону, дивлячись у звичайнісінький телевізор, можна побачити майбутнє, іграшковий гелікоптер може літати, а помада примушує кожного, хто нафарбував нею губи, говорити лестощі.

Комікси бувають дорослі, дитячі, "хлопчачі", "дівчачі", "бізнесові", історичні тощо. Наклад журналу типово "хлопчачих" коміксів, на кшталт журналу Shonen Jump, щотижня сягає 3 млн. примірників, а 45 журналів "дівчачих" коміксів щотижня ж своїм тиражем сягають лише 1 млн. примірників. "Дівчачі" комікси загалом розповідають про моду та кохання. Часто їх героїні зображені в європейському вигляді, зокрема з великими блакитними очима. Найбільш відомими художницями "дівчачих" коміксів на сьогодні є Yoshiko Tsuchida та Machiko Satonaka.

Окрім того, існує ціла група коміксів про самураїв. Проте, на відміну від молодих юнаків, діти ними не цікавляться. Тематика самурайських коміксів, порівняно з серединою 20 століття, дуже змінилися. Раніше вони розповідали про боротьбу добра та зла, проте тепер їх темами стало насилля, секс та філософія. Загалом японські комікси більше не розповідають про війну – можливо, через те, що протягом другої світової Японія також втратила значну кількість людей і поразка у війні примусила її повністю відмовитися не тільки від армії, а й від самої воєнної ідеї та тематики як такої. І зараз, якщо й з'являються комікси на воєнну тематику, то вони загалом схильні романтизувати японську армію часів другої світової війни.

Проте, серед коміксів на тему війни окремо варто виділити серію, намальовану Кейджі Накадзава, який сам пережив ядерне бомбардування Хіросіми. Намальована ним історія стала настільки популярною, що у 1973 році її було видано 4-томним виданням накладом у 600 тис. примірників. До того ж, її переклали англійською мовою та за її мотивами зробили мультфільм.

Також окремою підгрупою самурайських коміксів є комікси про якудзу, чи то бандитів. Серед них найвідомішою є "Gilgo 13" – це історія про професійного вбивцю.

Серед "хлопчачих" коміксів також популярні теми спорту, життя представників середнього класу, так званих "salary man" та з життя відомих особистостей. Наприклад, у 1972 році журнал Shonen Jump на своїх сторінках опублікував історію про життя на той час японського прем'єр-міністра Какуєй Танака, котрий окрім свого блискучого політичного минулого відомий ще тим, що вийшов із бідності та у віці 27 років став мільйонером.

Окрім симпатичних коміксів часом також зустрічаються й досить вульгарні, зокрема на теми садо-мазохізму. На разі й у "хлопчачих", й у "дівчачих" коміксах нерідко зображуються нудистські сцени, поцілунки, коханці у ліжку та гомосексуальне кохання. До речі, 175 стаття японської конституції забороняє зображувати у друкованих матеріалах непристойності та сексуальні стосунки. Отож, багато коміксів часто балансують на межі пристойності. Проте незважаючи на досить жорсткі правила, жанр еротичного коміксу існує у вигляді понад 90 щомісячних видань і приносить своїм видавцям значні прибутки.

Протягом останнього століття комікси завоювали у Японії величезну популярність і були визнані до такої міри, що зараз багато книг та журналів, подаючи інформацію про популярних особистостей, зокрема їх біографічні дані, часто вдаються саме до цього жанру, щоб у звичній та найбільш доступній формі донести інформацію до читача.

До недавнього часу японські комікси не знаходили такого ж визнання за кордоном. Проте останнім часом в Європі, Америці та й у нас разом із модою на все японське прийшло захоплення і коміксами. Осінній номер журналу "Єва", зокрема, детально розповідає про особливості, героїв та тематику "хлопчачих" коміксів.

"Але чому комікси, котрі, скоріше, мають бути літературою дитячою, так популярні серед цілком дорослих японців?", – слушно запитаєте ви. Безумовно, з одного боку, знов таки ж, через особливості японської писемності та полегшене сприйняття інформації у такий спосіб. Та не тільки через це. Інша причина, скоріше, більш романтична, чи що. Адже усі ми – родом з дитинства, і навіть у цілком дорослому житті хотіли б залишити якусь його частинку. Дехто і в дорослому віці вживає ту їжу, яку любив у дитинстві. Інші - залишаються прихильниками коміксів. Бо незважаючи на вміст свого гаманця, завжди можуть втекти у той ілюзорний світ дитинства, де ще вірили, що все буде інакше. І, як в дитинстві, всього за декілька монеток, придбавши комікс, стати власником цієї мрії.

Ольга Хоменко, Токіо, спеціально для "КО"

 
© агенство "Стандарт"