журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

ТЕМА НОМЕРА: УСПIХ НА КНИЖКОВОМУ РИНКУ: НЕВИГАДАНI ICТОРIЇ

IСТОРIЯ КНИГИ

ІНФРАСТРУКТУРА

ТЕХНОЛОГІЇ

ТЕНДЕНЦІЇ

ВИСТАВКИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №3, 2002

ТЕНДЕНЦІЇ

Ключі від Києва

Наступ регіональних видавництв на столичний ринок

Є регіональні видавництва, які затишно влаштувалися в своєму ареалі і не дуже смикаються в пошуках нових контактів та ринків збуту. Вони цілком задовольняють потреби місцевих організацій і місцевих читачів, чого ще треба? Особливо, якщо вони випускають спеціалізовану (наприклад, краєзнавчу) літературу, якій забезпечено невеликий, але надійний збут. Проте реалії сьогодення змушують багатьох
з них рухатися і заробляти собі на прожиток.

Є інші, зазвичай приватні, – активні і різнобічні, що розгортають бурхливу діяльність, стукають у всі двері, пролізають у будь-яку шпаринку, особливо прагнучи будь-що "прорватися" в столицю.

Щодо доступу до київського ринку, то Східна і Західна Україна зараз далеко не на рівних правах. У Західній Україні практично немає російськомовних видавництв, а у Східній, відповідно, кіт наплакав українських; і Східна Україна чомусь набагато ближче до Києва, а її книжкова продукція "кон'юнктурніше". Наприклад, видавництвам такого класу, як харківське "Фоліо" або донецьке "БАО", зовсім не заважає те, що вони розташовані не в Києві, – вони випускають сотні книжок і буквально заполонили український ринок. А у Західній Україні таких видавництв немає, взагалі, Захід – це щось далеке, "окремішнє" і самобутнє, орієнтоване саме на себе. Наприклад, книги елітних західноукраїнських видавництв "Класика" і "Лілея-НВ" можна дістати в Києві – у відомій українській "оазі" на Петрівці та в кількох центральних книгарнях, але не скажеш, щоб вони швидко розпродувались. Нібито шалено популярні резонансні твори Ю. Андруховича, В. Неборака, Іздрика, а також О. Забужко і

С. Павличко, що видані у Києві, мають невеликі тиражі і "лежать" роками. У Києві розташоване, на мою думку, найкраще українське видавництво "Основи", але деякі інші "українські" видавництва – просто анекдотичні, наприклад, гуси-лебеді "Махаон-України" "маячать", а в розкішній абетці "СІ" за двадцять п'ять гривень "Непритомний носоріг спік собі періг" (правопис оригіналу).

З видавництвами східних регіонів кияни частіше працюють "напряму", а книги західних видавництв беруть у гуртівнях з націнкою. Західні книги і без того коштують дорожче київських та східних через те, що видані маленькими тиражами і відносно дрібними видавництвами.

Що роблять західноукраїнські видавництва для того, щоб завоювати Київ?

Розповідає директор львівського видавництва "Аверс" Галина Гнидюк.

– Насамперед для того, щоб вийти на ринок Києва чи інших великих міст та регіонів, слід брати участь у всіх книжкових виставках й ярмарках. Це, звичайно, коштує недешево, але досвід свідчить, що воно того варте. У будь-якому бізнесі головне – це особисті контакти і знайомства. Також ми регулярно даємо свою рекламу в професійних виданнях, зокрема в "Книжковому огляді" і "Книжковому клубі". В Києві ми співпрацюємо з гуртово-роздрібним книготорговельним підприємством "Укркнига", гуртівнями "Мак Сім", "Кобза", "Логос", безпосередньо з книгарнями "Знання", "Сяйво", "Сучасник", також виходимо на приватних книгорозповсюджувачів. Головна проблема в тому, що прямих контактів з книгарнями та розповсюджувачами мало, переважно доводиться мати справу з посередниками, яким ми змушені продавати товар зі знижкою незалежно від величини партії товару. Посередники встановлюють досить велику націнку, і книги виходять занадто дорогими. Хоч певні зрушення є: раніше продавці з Петрівки брали наші книги з гуртівень, а тепер вже добре знають нашу літературу і починають самі безпосередньо виходити на "Аверс" – це дуже тішить. Віднедавна ми не платимо податок на україномовну літературу, тобто заробляємо трохи більше, але це не впливає на собівартість і, відповідно, на ціну книги, бо ПДВ лишається в поліграфічних матеріалах і послугах. Тому ми, на жаль, ще не можемо конкурувати за цінами з книжками російських видавництв чи, наприклад, "Махаон-України". Але принаймні, ми не економимо на редагуванні текстів… Взагалі ми не зосереджуємося на Києві, а об'їжджаємо майже всі обласні центри – книгарні, бази, лотки. Користуємося каталогами (принагідно зазначу високу інформативність каталогу "Усе про книговидання в Україні"), регулярно обдзвонюємо перспективних розповсюджувачів.

Львівське видавництво "Світ" державне, але поставлене на госпрозрахунок. "Світ" дивує всіх кількістю рекламної продукції, активністю, ентузіазмом, напруженою працею працівників задля прибутковості і процвітання видавництва. Налагодження контактів – головний їхній принцип та стратегія. Про контакти з Києвом розповідає завідувач відділом збуту Сергій Дзюба.

– Зрозуміло, що ми беремо участь у книжкових виставках, презентаціях. Також регулярно даємо рекламу в "Книжковий огляд", "Книжковий клуб" і "Бланк замовлень", розсилаємо свої проспекти в книгарні, організації, а також в київські школи, технікуми та вищі навчальні заклади. Співпрацюємо з книготорговельною мережею "Знання" та "АСК". Співпрацюємо також із Петрівкою, але це чомусь не принесло очікуваної вигоди. В центральних книгарнях Києва ціни, можливо, трохи вищі, ніж на Петрівці, але в них набагато успішніше реалізовують нашу продукцію.

Підготувала Інна Волосевич

 
© агенство "Стандарт"