журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ВИДАВНИЧА ХРОНIКА

ТЕМА НОМЕРА: УСПIХ НА КНИЖКОВОМУ РИНКУ: НЕВИГАДАНI ICТОРIЇ

IСТОРIЯ КНИГИ

ІНФРАСТРУКТУРА

ТЕХНОЛОГІЇ

ТЕНДЕНЦІЇ

ВИСТАВКИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №3, 2002

ІНФРАСТРУКТУРА

Який попит – така й пропозиція. Чи навпаки?

Чи може пересічний Читач залишитися читачем в пересічному місті України

Іноді мені доводиться від'їжджати з столиці
у справах, ось і декілька днів тому я побувала
в Київській області, в такому собі ні великому,
ні малому, але надзвичайно гарному і тихому містечку. І ось спало мені на думку уявити,
як би мені тут жилося-булося. В будь-якому випадку, де б люди не жили, вони мають таку особливість, яка дуже відрізняє їх від братів-звірів:
хочеться читати різну літературу, від класичної до сучасної, від серйозної до легкої. Ну то як з цим справи у нас в невеликих містах?

Отже, мені довелося відвідати прекрасне і славне місто Ніжин. Це місто відоме з XII століття, місто з населенням близько 80 тис. осіб, з Ніжинським державним педагогічним університетом імені Миколи Гоголя, якому вже понад 195 років, і з надзвичайно великою кількістю церков. Справді привабливе, тихе, гарне, сповнене таємничості містечко. А як в такому місті зараз справи з книготоргівлею? Якщо я тут буду жити, я хочу мати змогу купувати книги згідно з моїми уподобаннями. Ось і вирішила я поцікавитися становищем, перед тим як змінювати місце проживання.

Починається місто, як відомо, з вокзалу. Навіть тут, де, як стверджує досвід, людина, що в житті не читає взагалі або дуже мало, починає шукати поглядом щось, що могло б розважити в дорозі, тобто книгу. На жаль, я не побачила різноманітної пропозиції, бодай просто книжечок в тонкій палітурці легкого жанру для того, щоб декілька годин в потязі пройшли швидше. Газети є, щоправда, в своїй більшості – тижневої давнини, а от книг – немає. Один-два томики пошарпаних і облізлих книжок середньої руки – це все, що ми маємо.

У пошуках книги потрібно їхати в центр Ніжина. Сподіваюсь, що таки зможу знайти літературу, що мене цікавить, в досить великому місті. Після недовгих переговорів з місцевим населенням виявляється, що в Ніжині є книгарні і, звичайно ж, книги ще можна знайти на базарі, але він працює лише до обіду, десь так до 12 години. Як до обіду? Люди на роботі? "Ні, в нас базар працює до обіду, а люди вже якось прилаштовуються". Не знаю, як можуть люди прилаштуватися до такої роботи ринку в будні, але мені так і не вдалося побувати на центральному і найбільшому ніжинському базарі, де мали бути і ятки з книгами. На менших базарах, що знаходяться не в центрі міста також є ятки, на яких поряд з канцелярією, приладдям для школярів, газетами та журналами пропонуються і книги. Господар одної з яток пояснив таке різноманіття: "Справа в тому, що в нас купують книги, але не в тій кількості, щоб повністю окупити затрати на торгове місце і доставку. Тому доводиться продавати ще й супутні товари, хоча дивлячись на це, вже важко визначити, що тут основний товар, а що супутній. Наскільки я знаю, в місті немає торговельних точок лише з самими книгами, а про ятки з тематичним розділом літератури взагалі й мови бути не може. Лише перед 1 вересня деякі підприємці продають виключно шкільну літературу, але таке буває лише раз на рік".

Так, поїхали далі. Що ж робити пересічним людям, які працюють зранку і можуть піти за книгою лише після роботи або в обідню перерву? Йдемо до книгарень, їх в Ніжині дві.

Обидва книжкових магазини знаходяться в центрі, а якщо сказати більш точно, вони розташовані один від одного на відстані 100 метрів, і так само поруч із ними – центральний базар. Тобто людині доводиться їхати через все місто в центр, аби придбати потрібну книгу. Проте це краще, ніж три години в потязі до Києва (а вартість квитків у два кінці поховає вашу мрію про ще одну книгу), де ще треба знайти Петрівку і на Петрівці знайти потрібну книгу. Але, якщо чесно, то в магазинах не так вже й пусто. Є досить великий набір підручників для всіх класів, який перед 1 вересня збільшується в декілька разів, є поради народної медицини, книги з садівництва і городництва, консервування, практичної психології, менеджменту, комп'ютерна література тощо. Полиці не порожні, а повністю заповнені товаром.

Книгарні чималі, одразу видно, що залишилися ще в приміщеннях, в яких були за радянських часів. Оформлення вітрин так само не виблискує модернізмом. Художня література також представлена кількома десятками назв, причому є й українська книга, як класика, так і сучасна. В одному з магазинів, "Книги", є досить великий відділ букіністичної книги, в якому можна придбати навіть багатотомні видання російських та зарубіжних класиків. Ціни на "вживані" та на нові книги не такі вже й малі з огляду на ту ж Петрівку. Адже за всіма даними, звичайно, зарплатня у наших громадян тим менша, чим далі від столиці. Ціни ж, принаймні на книги, аж ніяк не нижчі за середньокиївські, а подекуди й вищі. Це пояснюється витратами на доставку товару в регіон.

За словами співробітників книгарень, попит на їх товар досить низький, незрівнянно нижчий, ніж колись. Здебільшого, за день до книгарні заходить небагато, не буває натовпів та черг. Перед святами, дійсно, створюється такий собі невеличкий ажіотаж довкола вітальних листівок і книг для подарунку, але таке буває нечасто. Отже, який попит – така й пропозиція. Чи навпаки?

В Україні вже досить добре розвинена система поштових замовлень книг, книжкові клуби вишлють в будь-яке місце замовлену книгу на будь-яку тему. Це зручно для читачів з невеликих містечок та сіл. Так само існує потужна система замовлень через інтернет-книгарні. Але все це потребує додаткових коштів, які збільшують ціну товару в два, якщо не більше, рази.

Отже, без конкурентоспроможного ринку, який, як відомо, корегує і врівноважує всі похибки товаровиробників, звичайно ж, не може бути широкого вибору.

Леся Костів

 
© агенство "Стандарт"