журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ТЕНДЕНЦІЇ 2002

КНИГА I РИНОК

ЦІНИ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №1, 2002

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

«Кобзар 2000»: нова література на грунті традицій

З перших сторінок "Кобзаря 2000" братів-близнюків Капранових я занурилася у прадавній світ української демонології на тлі сучасності. Вдень було весело з гарнесенькими русалками та відьмочками, що захоплюються польотами над хмарочосами. Вночі ж крізь пітьму у сни проникали спогади про упирів у під'їзді, а із закинутого колодязя виповзав старезний москаль, щоб убити чергового торгівця турецьким одягом...

Ідеї написати "Кобзар" вже більше десяти років. З'явилася вона у 1991, коли Україна отримала статус незалежної держави. Тоді, як каже Віталій Капранов, вони з братом зрозуміли, що новій державі потрібні нові література і культура. А за традицією, що пішла ще від Тараса Шевченка, саме в такі моменти пишеться "Кобзар". Згадаємо, що у 1917-1918 роках був написаний "Кобзар-2" Михайла Семенка.

До 1991 року українська культура була спрямована на здобуття незалежності нашою країною, але після отримання такого жаданого "плода" відбулася криза, митцями опанувала розгубленість – що ж далі? Письменники, які були "прапорами" боротьби за незалежність, творчо зникли.

Брати Капранови вважають, що написали свою книгу для нової, "нормальної" літератури. Роман нікуди не "кличе", ні за що не бореться, написаний за усіма канонами обраного жанру, проте автори намагаються використати ті переваги, які наш народ накопичив за тисячоріччя існування писемної культури. Адже щоб бути цікавим світові, треба туди внести щось своє. Звідси випливає, що українська література повинна писати про українців. На захист цього аргументу Віталій Капранов згадує Миколу Гоголя, який здобув світову славу саме завдяки "Вечерам на хуторе близ Диканьки". Автори "Кобзаря 2000" звернулися до того, що "лежить під ногами". Всі події, які описано в книзі, відбувалися з братами чи з їхніми знайомими або взяті із загальновідомих джерел. Брати написали про реальний український світ так, як самі його бачать. На думку авторів твору, життя у невеличких містах і селах зав'язано на традиційній українській міфології: у кожному селі є свої відьми та перевертні. Дійовими особами оповідань є "герої" нашого часу – бізнесмени, бандити, торгівці жінками...

Через назву роману можна подумати, що він якимось чином наслідує книгу Тараса Шевченка. Але прочитавши, я помітила лише паралелі у назвах оповідань: "Сон", "Перебендя", "Дівочі ночі", "Петрусь", "Розрита могила", "Русалка", "Тополя" та інші. Не спостерігається також нічого подібного до осучасненого продовження "Катерини", яка, буцімто, не загинула в ставку, а скинувши москаля з вишки, втопила його у нафті.

У братів Капранових є благородна мета: повернути українських письменників "до народу", нагадати їм, що книга пишеться, щоб її прочитав читач. Звичайно, роман потребує "розкрутки". На сьогоднішній день видано перший наклад у 2 тис. примірників, щоб бажаючі могли ознайомитися з твором, скласти про нього свою думку. "Кобзар 2000" розповсюджується через магазини, книжкові ринки, зокрема, він є на Петрівці. Доволі активним є його продаж через каталог "Книгоноша", який курирує "Зелений пес", – книгу замовляють жителі сіл, райцентрів. Дуже вигідно, що каталог існує як у друкованому, так і в електронному варіантах.

"Продюсерська агенція "Зелений пес" відновила видання "Роман-газети", де на декількох останніх сторінках друкуються оповідання з "Кобзаря 2000", а це також однин із "рекламних трюків". Тож Капранови сподіваються вже весною розпродати перший наклад і перейти до видання другого. Тоді й розпочнеться активне просування книги: її презентація й інші рекламні заходи. Як кажуть, "на підготований грунт легше сіяти". А в Україні, на думку Віталія Капранова, є принаймні 20-30 мільйонів людей, що на них можна розраховувати як на майбутніх читачів нової літератури, до якої він безумовно відносить і "Кобзар 2000".

Вікторія Падалко

 
© агенство "Стандарт"