журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
10 НАЙВАЖЛИВІШИХ ПОДІЙ КНИЖКОВОГО РИНКУ 2001 р.

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ТЕНДЕНЦІЇ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ІНФРАСТРУКТУРА

РИНОК РУКОПИСІВ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2001

РИНОК РУКОПИСІВ

Як спогад про одну мандрівку

Іще на початку хочу повторити. Що неможливість висловитися – одне з великих традиційних страждань творчої особистості.

Двадцять п'ять років довелося чекати мені, поки вийшов під назвою "Важке прозріння" мій перший роман "Дорога до матері", який вчасно не видавався з ідеологічних мотивів.

І ось уже дев'ять років чекаю, щоб видати нового романа "До могили Іммануїла Канта" (обсяг 1004 стор.). Цей твір написаний унаслідок мандрівки автора у Прибалтику, Білорусь і Калінінградську область на зламі епох і тисячоліть.

Се було так зворушливо тієї жовтневої пори 1991 року, коли за вікном вагона навстріч зорові неслися прибалтійські гаї і діброви. І се була остання мандрівка в означенім періоді. Бо час уже зрушився з місця і нісся неймовірно ушвидчено, зі швидкістю думки, як скаже потому один нардеп. І се бачилося, се було, як прощання ніби із золотим уже віком. Які щемкі манливо настрої у піднебеснім просторі носились. Звільнена од суєти душа похапливо ловила їх, сі настрої, а зактивована свідомість силкувалася осягнути, що ж і за межею тією одкриється.

Але як розкошує часто свідомість наша, коли із стін злежаності булого повстають виразні картини пережитого і звершеного. Як розкошує тоді свідомість наша. І щось дивне діється, твориться тоді із сутністю нашою. Як і зо мною тоді діялося у тій останній мандрівці в означенім періоді. Коли спогади, картини й видива минулого нагорталися, бігли у свідомості безперервним потоком, як і дооколишні пейзажі навстріч неслися. Таке чудне поєднання можливе тільки у рухові, у безперервній змінюваності, у дорозі.

У романі художньо відтворено найважливіші події і тенденції XX віку, що у світовій гармонії відбивсь зухвалим викликом знакам краси і високому дарові життя. Останні події виразно засвідчують, що ці тенденції помножує і вік, який заступив. Й у тім світлі іще бачиться мені властивість художньої істини передбачувати події. І се уже також бринить часто, як застереження.

Роман уже був прочитаний у рукопису літераторами молодшої генерації і мав на них дію, як і той перший мій роман.

Але, ох!, оця наша закорінена уже властивість – одвертатися од пульсацій, з'яв і явищ у власній культурі. І, ах!, оцей непозбутній наш комплекс – завжди відкривати давнє і забуте, як ніби щось нове.

Андрій Кондратюк

 
© агенство "Стандарт"