журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
10 НАЙВАЖЛИВІШИХ ПОДІЙ КНИЖКОВОГО РИНКУ 2001 р.

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ТЕНДЕНЦІЇ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

ІНФРАСТРУКТУРА

РИНОК РУКОПИСІВ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №12, 2001

ТЕНДЕНЦІЇ

Інтелектуальна література в Росії

"Ярмарок без фікції" – такий варіант перекладу назви першого ярмарку інтелектуальної літератури Non-fiction, що відбувся три роки тому в Москві, пропонували відвідувачам його організатори. Зараз пояснень уже ніхто не вимагає. Але все-таки господарі вирішили піти на поступки, поставивши в назві ярмарку кокетливу риску дробу, яка мало що змінила, але продемонструвала ввічливу увагу до претензій незадоволених і незгодних. Non-fiction тепер – Non/fiction .

РобоЧий кабІнет видавцЯ

Коли ярмарок тільки починався, організатори збиралися створити виставку, на якій "випадкові перешкоди не будуть ховати справжнього обличчя російського книговидання". Обличчя з "необщим выраженьем" вийшло не справжнє, а скоріше бажане. Мало хто міг із точністю сказати, наскільки це "обличчя" відповідає вимогам реальної ситуації. Виявилося – відповідає. Non-fiction уміло користався гримом і підкреслював виграшні сторони російської книжкової справи. Сюди йшли люди з тонким смаком, високим освітнім цензом і великими вимогами до життя. Це був ризикований експеримент – виділити немасову й нехудожню літературу в окрему виставку. Але переможців уже не судять: черговий Non-fiction за п'ять днів відвідало біля 30 тис. чоловік. Видавництва в один голос заявляють, що цей захід дуже приємний, закордонні гості співають дифірамби.

Ярмарок Non-fiction – перший незалежний альтернативний величезному осінньому ярмарку на ВВЦ. Він являє собою принципово іншу модель роботи, відносин і значеннєвого наповнення. Non-fiction приймає не всіх, відбираючи ті видавництва, що випускають дійсно якісний, нетривіальний і самостійний книжковий продукт. Як правило, це невеликі підприємства, але саме їхня діяльність визначає культурний контекст і розвиток інтелектуальної ситуації у Росії.

Дизайн ярмарку в ЦБХ принципово відрізняється від оформлення вересневих виставочних площ на ВВЦ. Мінімалістські скло, білі стіни й тиша – це не стільки форма, скільки зміст. На книжкову виставку в ЦБХ працює навіть її оточення. Незважаючи на деяку всеїдність ЦБХ, що допускає сусідство яскравих виставочних проектів і розмальованих горщиків, тут відбувається дифузія живопису й книговидання. Художні виставки легко римуються з літературними експериментами на стендах видавництв і створюють модель того культурного середовища, яке і повинне існувати в живому суспільстві, що нормально розвивається.

На відміну від караван-сарайного ММКЯ, Non-fiction – не базар, не розвага, а робоче місце поважаючих себе професіоналів. Немає закликальників, музики, лементу і тієї базарної штовханини й шарпанини, якими славиться ярмарок на ВВЦ. Незважаючи на іміджеву важливість ММКЯ, із робочими завданнями він поки не справляється. Non-fiction – захід набагато більш серйозний і відповідальний, але швидше за усе він так і залишиться камерним. Цього року на Non-fiction допустили видавництва-велетні – вони принесли в білі зали Будинку художників власне уявлення про прекрасне: багатозначно обвуглені сторінки в поєднанні з ліричними гусячими пір'ями позначали місце на стенді, присвячене Булгакову.

Виставка в ЦБХ показує конкретний, виразний і репрезентативний зріз свіжої сучасної літератури – і російської, і перекладної. Видавці – особливо невеликі, але значимі – хвастаються новинками, "Торнтон і Сагден", наприклад. Більшість видавців вважають, що стильний ярмарок у ЦБХ – ідеальна модель для майбутніх книжкових виставок, яких у величезній Росії може і повинно бути в десять разів більше.

ПремІЯ Як двигун прогресу

На ярмарку Non-fiction була вручена остання в Росії премія "Малий Букер". Десять років Френсіс Грін, син письменника Грема Гріна, дарував літераторам свої чотири тисячі доларів. "Малий Букер" виник тоді, коли розвалилися всі літературні інституції, крім здискредитувавших себе державних. "Малому Букеру" вдалося підтримати різні напрямки життя літературного суспільства. Однією з найважливіших якостей премії була її "змінна номінація" – її вручали щоразу за різну літературну діяльність: провінційним журналам, кращій збірці оповідань, науковим дослідженням і навіть кращому літературному проекту – від видавництва до кав'ярні. Крім того, зміна номінацій допомагала бути гнучкіше у відносинах з аудиторією, точніше відповідати стрімко мінливому часу й змінам у суспільстві, відзначати найважливіше з усього, що відбувалося, і нічому не дати загинути. Саме існування літературної премії маркірує соціальний інтерес до цієї частини життя – те, чого не видно, не існує. Завдяки "Букеру" ми бачили більше.

Останнім часом премія навіть почала впливати на тиражі авторів-переможців. За десять років "Малий Букер" одержували Гандлевський і Гаспаров, Пелевін і Бібіхін. Цього року за роман Мак'юена "Амстердам" "Букер" отримав Віктор Голишев – у номінації "За кращий переклад з англійської".

Ірина Прохорова, член експертної ради Non-fiction і директор видавництва "Новое литературное обозрение", вважає, що "Малий Букер" у багатьох випадках був значно яскравіше за "Великий". "Звичайно, якщо порівнювати російський "Малий Букер" із структурою премій у Франції чи в Америці, зрозуміло, що наш книжковий ринок ще дуже далекий від цивілізованого. Якщо книжка перемогла, це не означає, що вона буде видаватися величезним тиражем. Але мені шкода, що саме зараз, коли суспільство нарешті дозріло, коли "Малий Букер" міг би нарешті бути гідно оцінений, він іде. Літературні премії гарні, коли вони довговічні. Крім того, "Букер" виник одночасно з моїм видавництвом. Це кінець аж ніяк не нудної епохи, а можливо, навіть найромантичнішої епохи нового російського книговидання".

Але Френсіс Грін не йде з Росії зовсім. Він просто змінює царину своїх інтересів. Він вважає, що російське книговидання звелось на ноги, і зараз підтримка набагато більше потрібна російським історикам. Він збирається заохочувати публікації невідомих і засекречених російських архівних матеріалів.

АрІЯ заморського гостЯ

Торік спеціальним гостем ярмарку була Франція. Цього разу ініціативу підхопила Німеччина, книжкові зв'язки якої з Росією останнім часом стають усе міцнішими. Присутність іноземного гостя на ярмарку для видавництв – найважливіша річ. Видавництво "Амфора", наприклад, уклало угоди на продаж не дуже "розкручених" російських авторів.

Інес Клозе, представник Франкфуртського ярмарку в Москві, вважає, що російський книжковий ринок особливо сильно змінився в останні два-три роки. Виникли нові цікаві видавництва, а картина російської літератури стала різноманітнішою. Мадам Клозе відзначає, що останніми роками в Німеччині великим попитом користуються російські автори: Пелевін, Сорокін і "детективщиці" на кшталт Мариніної. "Успішний продаж" і для Німеччини, і для Росії означає майже однаковий наклад: 5–6 тис. примірників, 10 тис. – це абсолютна перемога. Але при цьому в Німеччині для поширення такого тиражу працюють усі можливі механізми розкручування й просування – від телереклами до ідеально розробленої системи продажів.

У Росії книга розходиться при повному паралічі системи розповсюдження, що автоматично означає: потенційний російський ринок інтелектуальної літератури величезний. Для нормального розвитку ситуації потрібні налагоджені зв'язки видавництв із покупцями. Звичайно, канали збуту поступово налагоджуються, відшуковуються оптовики, установлюються ділові контакти. Але видавництва, особливо невеликі, як основний контингент ярмарку Non-fiction, якими б енергійними вони не були, не в змозі охопити всю країну. Цю проблему можна вирішити тільки на державному рівні, як у тій же Франції, де існує цілий ряд заходів, що сприяють розвитку малих видавництв: знижки, твердий рівень оптових закупівельних цін і багато чого іншого. У нас же держава нестримно вводить нові податки, що не сприяє розвитку книжкового бізнесу. Відсутність системи поширення – головна загроза існуванню усього видавничого бізнесу, а малого тим більше.

Головна проблема Non-fiction, як вважають його учасники, у тім, що сюди поки ще не їдуть торговці. Причин дві: по-перше, ярмарок позиціонований як такий, що представляє один, не найбільший, сектор ринку – інтелектуальну літературу, який навряд чи коли-небудь стане домінуючим. Відсоток читачів цієї літератури за всіх часів приблизно однаковий, і наш час виключенням не буде. Торговцям цікавий більш різноманітний асортимент. По-друге, сам ярмарок неправильно орієнтує покупця. Тут вибір набагато більший, ніж відбито у назві. Директор видавництва "Амфора" Олег Сєдов вважає, що вже сьогодні назва ярмарку не віддзеркалює всього спектра книг, на ньому представлених: "У чистому вигляді Non-fiction не набрати на виставочні площі, щоб це окупалося. Я б, умовно кажучи, назвав би це ярмарком якісної літератури. Це – головна його риса. Але все-таки це достатній орієнтир, і ми розуміємо, навіщо і з чим ми сюди йдемо".

За три роки ярмарок Non-fiction заробив статус культурної події. Видавництва, на ньому представлені, здебільшого не просто установи, що випускають книжковий продукт. Вони відкривають клуби й магазини, видають журнали і скликають наукові конференції, тобто організують власне культурне середовище. Його гості – той самий середній клас, що у будь-якій країні стає гарантом побудови здорового суспільства. Вони обирають Non-fiction. Виходить, це не фікція, а навпаки – всерйоз і надовго.

За матеріалами журналу "Експерт" Переклад з російської

 
© агенство "Стандарт"