журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

IНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ЛІТЕРАТУРНЕ ЖИТТЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №2, 2001

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Іван Малкович: «Щось українське має бути найкращим»

Український ринок дитячої літератури вкрай звужений як щодо тематики, так і різноманітності жанру та видів книжки. Можна відзначити й надзвичайну поліграфічну бідність видань. У нас немає суто українського продукту, такого як, скажімо, зроблені з картону книжки-забавки, поширені в усьому світі.

Вже не кажу про міжнародні стандарти на дитячі книжки – з цим дуже сутужно. Видавці женуться за підручниками, тому що тут можна урвати якісь гроші з держави і потім з людей. Здебільшого на цьому й живуть. А ще ринок заповнюється сіренькими книжечками – дешевими, відповідними до нашої реальності. Місце видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" в цьому потоці окреме. Ми підходимо з високими вимогами до поліграфії, малюнка й тексту, досягаючи міжнародного рівня цих трьох складників. Наші мінуси в тому, що тиражі не надто великі, тож враховуючи, що друкуємо книжки за кордоном (у нашій країні немає машин для виготовлення дійсно сучасної книжки) і сплачуємо велике ввізне мито, зрештою маємо й високі ціни. Наша мрія – низькі ціни, прекрасні книжки і великі тиражі, яких би вистачило на всю Україну. Але й зараз, навіть за таких умов, ми отримуємо багато листів, в яких люди пишуть, що ми – якась чиста оаза в Україні і дуже добре, що такі книжки принаймні існують і, зрештою, це нам приємно.

2000 року у нас вийшла дуже успішна книжка "Снігова королева", яка спричинила навіть певний ажіотаж. Вона зачепила не тільки наших давніх прихильників, але й зовсім інші верстви. Це пояснюється і тим, що вона інтернаціональна, і тим, що оформлював та ілюстрував її чудовий художник Владислав Єрко, і тим, що ми провели непогану рекламну кампанію. Зараз повторюємо тираж. Серед нових проектів – "Козак Петро Омерига": вибрані оповідання і вірші Миколи Вінграновського; малював Кость Лавро. Напевно, ця книжка також буде помітна. Цього року ми плануємо видати 15 книжок і здебільшого – українських авторів, але не будемо забігати наперед.

Якщо ж озирнутися назад і пригадати, як це все розпочиналося… Наше видавництво існує з 1992 року. Я взагалі все життя працюю у видавництвах. Можливо, це одна з тих небагатьох справ, які я вмію робити. Колись я був редактором у видавництві "Веселка", може, це й визначило те, що подальше своє життя я присвятив дитячим книжкам. Мені це завжди дає насолоду, спокій для душі. Якби я видавав "дорослу" літературу, мене б замучили мої численні приятелі-письменники. З художниками якось простіше спілкуватися.

Повертаючись до теми нових проектів, зазначу, що зараз ми готуємо ще одну прекрасну книжку. Марина та Сергій Дяченки виявилися просто блискучими дитячими письменниками. Такого задоволення від текстів для дітей я вже давно не відчував. Сподіваємося, що їхня книжка "Повітряні рибки" вийде ще в цьому році. Взагалі ми дуже зацікавлені в творах сучасних українських авторів. На черзі книжечка "Літачок-рятівничок" Наталі Вовк.

Звичайно, на українському ринку дитячої літератури існують величезні прогалини. Їх трохи заповнює видавництво "Махаон" за рахунок тих російських видань, права на які вони купують; до того ж вони вже почали втілювати власні проекти. Але окремі приклади не розв'язують загальної проблеми дефіциту української дитячої книжки. Якщо говорити про художню літературу, то очевидно, що існує дефіцит гарних сучасних текстів. Письменники писатимуть їх, коли побачать, що книжки виходять. Це – замкнене коло. Стосовно нашого видавництва, то ми насправді є творчою лабораторією. Я би хотів, щоб ми стали великим тиражним видавництвом і мали більші можливості для розв'язання тих проблем, про які тут згадано, але все залежить від грошей. Той самий "Махаон" – це російські та іноземні капіталовкладення. Нам же доводиться шукати спонсорів; іноді одну-дві книжки допомагає видати й держава, хоча потім ми гроші повертаємо, залишаючи собі якусь дещицю з накладу. Але попри все дещо вдається зробити й нам. Найтиражнішою нашою книжкою була "Українська абетка", зараз готуємо вже четверте її видання. Тут є ще такий момент: кожне перевидання нашої книжки я переробляю, бо мене завжди щось не задовольняє. А отже доводиться вкладати нові гроші. Тобто тут справді немає тривкої бізнесової основи. Може, колись настане час і для цього. Як я вже казав, ми дуже прискіпливо ставимося не тільки до художнього оформлення, а й до текстів. "Тараса Бульбу" зробили на основі перекладу Миколи Садовського, датованого ще 1918 роком. Редагували ми з Євгеном Поповичем, але якраз цим текстом я не дуже задоволений. У цьому виданні мені найбільше подобається "Ніч проти Різдва" у конгеніальному перекладі Максима Рильського: наче Гоголь сам писав українською мовою. Ще одна з найкращих наших книжок – "Улюблені вірші". Вона вийшла з авдіокасетою, а представлено в ній вибрані поезії Лесі Українки, Павла Тичини, Неоніли Стефурак, Володимира Лучука, Станіслава Шаповалова, Олега Головка, Марійки Підгірянки, Миколи Вінграновського, Платона Воронька, Володимира Коломійця, Богдана Стельмаха, Леоніда Куліша-Зінькова та багатьох інших.

Наші проекти, фактично, не комерційні. Скажімо, з нами плідно співпрацював художник Володимир Голозубів, який щойно помер. Він – класик дитячої книжкової графіки, єдиний з українських художників, який здобув гран-прі "Золоте яблуко" на міжнародній книжковій виставці у Братіславі – за ілюстрації до книжки "Два півники". Ми видали ілюстровану ним "Рукавичку" (а останнім часом він робив для нас книжку загадок "Сім мішків горішків", яку не закінчив, на жаль), проте люди її майже не купують, хоча для фахівців – це щось неймовірне. "Коза Дереза" Олега Петренка – дивовижна книжка, це визнають усі художники і люди, які люблять мистецтво, але успіху у покупців вона не має. Чи ось такий приклад: ми видали книжку "Песик та його місячні друзі", яку вперше в Україні розмалював маляр. І всі ці фактури хвилюють, фізіологічно навіть, коли ти бачиш, як образи передано мазками. Але це не має відгуку у читачевій кишені. Мене не цікавлять такі комерційні розрахунки, щоб дешевше, але щоб пішло. Ми займаємося тим, що нам цікаво. "Снігова королева" – це ж високе мистецтво, але водночас саме цей проект виявився комерційним. Я думаю, коли ми зуміємо поєднати ці ніби несумісні речі, то станемо на ноги і матимемо більші тиражі, сталий фінансовий успіх і значні можливості. Ми приречені ставати на такий шлях. Кредо "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА": наша книжка має бути такою гарною, що з-поміж інших виставлених у книгарні дитина вибере саме її. І ця дитина, коли виросте, пам'ятатиме, що в дитинстві вона мала українську книжку, яка була найкраща. І вона більше любитиме цю землю, бо щось українське було найкраще.

Підготував В'ячеслав Доля

 
© агенство "Стандарт"