журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ТЕМА НОМЕРА

IНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ХРОНОГРАФ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №6, 2001

ТЕМА НОМЕРА

Філософські дискурси від «Четвертої хвилі»

У цьому році за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" видавництво "Четверта хвиля" реалізувало проект перекладу і видання книг Юргена Габермаса "Філософський дискурс Модерну" та збірки "Після філософії: кінець чи трансформація?" (Рорті, Ліотар, Фуко, Гадамер, Габермас, Апель, Рікер та ін.). Про цей та про інші проекти розповідає директор видавництва Михайло Циганчук.

Наука, як і її гуманітарно-суспільний репрезентант – наукова популяризація, нині переживають не найкращі часи. І з метою бодай чимось сприяти вирішенню цієї проблеми видавництво "Четверта хвиля" у травні 1998 року заснувало науково-популярний журнал "Пульсар". Його видання дає змогу не тільки інформувати молодь про наукові досягнення, але й шляхом гуманізації і ствердження соціо-культурного значення науки прагне підняти її престиж серед молоді.

Серед здобутків видавництва слід виокремити такі видання: Гнідан О. Д., Дем'янівська Л. С. Володимир Винниченко. Життя, діяльність, творчість (праця отримала другий грант за результатами II туру конкурсу Міністерства науки й освіти України та Міжнародного фонду "Відродження" у рамках програми "Трансформація гуманітарної освіти в Україні"); Стрельський Г., Трубайчук А. М. Грушевський, його сподвижники й опоненти; Релігієзнавчий словник (за редакцією проф. А. Колодного і Б. Лобовика); Історія православної церкви в Україні (збірка наукових праць. Видання здійснено за підтримки ЮНЕСКО та Національної комісії України у справах ЮНЕСКО); серія лекційних курсів та підручників з економіки; Блик О. П. Українська мова (підручник у 2-х томах); Хоменко І. В. Логіка – юристам (підручник. Грант МФВ); збірки законодавчо-правових документів: "Студент і закон", "Як здобути вищу освіту"; серія книжок для абітурієнтів "Перевір себе". Також видавництво готує до друку "Український кардіологічний журнал" (МОЗ України та Асоціація кардіологів України).

У цьому році за підтримки Міжнародного фонду "Відродження" видавництво реалізувало проект перекладу і видання книг Юргена Габермаса "Філософський дискурс Модерну" та збірки "Після філософії: кінець чи трансформація?" (Рорті, Ліотар, Фуко, Гадамер, Габермас, Апель, Рікер та ін.).

"Завтра, після моєї смерті, певні люди можуть вирішити встановити фашизм, а інші можуть виявитися боягузами або достатньо нещасливими, щоб дозволити їм реалізувати своє рішення. У такому випадку фашизм стане істиною людей, і тим гірше для нас. Речі виявляться насправді такими, якими, на думку людини, вони і є".

Жан-Поль Сартр

Книга Юргена Габермаса "Філософський дискурс Модерну" – один із кращих творів видатного філософа сучасності, написаний ним під впливом полеміки із французьким неоструктуралізмом, який пізніше увійшов до постмодернізму. Вихідна проблема твору обумовлена неоструктуралістською критикою розуму, створює перспективу, з якої автор робить спробу поступово реконструювати філософський дискурс Модерну. У цьому дискурсі вже з кінця XVIII століття Модерн стає однією з головних філософських тем. У передмові перекладача В. Купліна зазначено: "Універсальна прагматика Габермаса є теорією комунікативного досягнення взаєморозуміння і на цій основі погодження, яке визнається інтерсуб'єктивною спільнотою. Головними визначальними моментами комунікативного погодження за Габермасом є такі: а) спільність взаємного розуміння за умов приєднання до одного й того ж знання (eins wissen); б) взаємна довіра щодо висловлюваних намірів; в) відповідність висловлюваних намірів до загальних норм". Розгорнувши перед захопленим читачем грандіозне полотно Модерну, від мисленевих структур Канта до систематики Лумана, Габермас саме із структурної слабкості, властивої всім життєвим світам Модерну, виводить причини культурреволюційного забарвлення всіх соціальних заворушень і рухів сучасності: "Соціальні рухи отримують свою рухому силу із загрози для чітко відображеної колективної ідентичності… Державна конституція та національна держава, які беруть свій початок із Французької революції, і досі залишаються єдиними, всесвітньо-історично успішними формами ідентичності, які змогли переконливо поєднати моменти всезагального та особливого. Комуністична партія виявилася нездатною усунути національно-державну ідентичність. Але якщо більше не в нації, то у якому підгрунті могла б сьогодні пускати коріння універсалістська орієнтація у світі? Цінності атлантичного союзу, який кристалізується сьогодні навколо НАТО, навряд чи більше, ніж пропагандистська формула для міністрів оборони. Європа Аденауера та де Голля тільки постачає надбудову для базису торговельного союзу. Останнім часом ліві інтелектуали проектують зовсім інший образ, протилежний до проекту Європи Загального Ринку.

Мрія про таку, цілком іншу європейську ідентичність, яка рішучим чином асимілює спадщину Західного раціоналізму, набуває форми актуально конкретного моменту, в часи, коли Сполучені Штати, під гаслами "другої Американської Революції", готові до того, щоб впасти в ілюзії раннього Модернізму…

Але ті самі утопічні (в найгіршому сенсі) владні жести живуть в карикатурному вигляді і сьогодні, продовжуючи рухати маси. Наукова фантастика про зоряні війни цілком задовольняє плановиків від ідеології, які з жахливим передвіщенням збуджують мілітаризований світовий простір для інноваційних зрушень, який покладе під ноги колоса капіталізму, що охопив весь світ, новий цикл технологізації. Ясний шлях до нової ідентичності Стара Європа могла б знайти тільки тоді, якби змогла протипоставити цій афективній реакції на економічне зростання, гонку озброєнь та "традиційні цінності" провидіння нового початку із приречених на самоосуд системних примусів, які нібито вивільняють нормативний зміст Модерну… Та ідея, що конкурентоспроможність у міжнародному змаганні – незалежно, чи то ринку, чи космосу – є вкрай необхідною виключно для виживання, є однією з тих буденних упевненостей, в якій конденсуються суто системні примуси… Модерна Європа створила духовні передумови та матеріальні основи для світу, в якому її менталітет посідає місце розуму – як того дійсного ядра, навколо якого з часів Ніцше точиться критика розуму. Хто ще, окрім Європи, може винести із власних традицій ті убачання, енергію, відвагу до пророцтва – усе те, що має ставати необхідним для того, щоб у подальшому не тільки метафізичні, але й метабіологічні передумови сліпого примусу до збереження та розширення системи не забирали наші ментальнотворчі сили?". До речі, Юрген Габермас – один із небагатьох мислителів, який засудив недавні натівські бомбардування Косово.

Збірка "Після філософії: кінець чи трансформація?" ("After Philosophy: End or Transformation?" (Рорті, Ліотар, Фуко, Дерріда, Девідсон, Дамміт, Патнем, Гадамер, Габермас, Апель, Рикьор, МакІнтайр, Блуменберг, Тейлор) є стислим оглядом сучасних контроверз про кінець філософії, який засвідчує, що вони ведуть до парадигмальних розходжень у самій філософії щодо погляду на такі проблеми:

Чи можна лібералізувати поняття про доказовий розум визнанням риторичного та фігуративного аспектів філософського дискурсу, або ж останній повинен бути вільним від впливу літературних та неаргументативних форм?

Чи здатна філософія розвинути "незайву" теорію істини? Якими є відношення між істиною та значенням?

Чи існують сьогодні достатньо чіткі критерії демаркації теоретичної і практичної філософії? Чи розумно сьогодні продовжувати філософію шляхом трансформації або в першій, або в другій формі, або ж відразу в обох формах? Якщо це так, то якою ж є роль наук про людину у процесі здійснення подібної трансформації?

Що означає поняття філософської критики? Чи можуть філософську критику замінити: генеалогія, деконструкція, ідеологія, філософська історіографія?

Чи здатна герменевтична концепція саморозуміння філософії (яка є вкоріненою в практиці) бути альтернативою естетизації дискурсу про самого себе? Яка роль мистецтв у цьому проекті саморозуміння? Ці знаменні філософські питання є центральними в долі філософії "після Філософії". Мислителі, твори яких представлені у збірці, дотримуються точки зору, що сьогодні в філософії не відбувається моменту перелому і філософська думка не може більше розвиватися так, як вона це робила раніше. Це загальне переконання окреслює проблемне поле даного дослідження. Саме в цьому сенсі всі згадані мислителі розмірковують "після Філософії".

Власна інформація

 
© агенство "Стандарт"