журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ХРОНОГРАФ

IНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №4, 2001

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Кадрова революція призводить до ренесансу

1999 року у знаному державному видавництві "Вища школа" стався різкий спад, після якого колектив зажадав відставки попереднього директора, і в результаті було призначено нове керівництво. Зараз у видавництві – новий директор, новий головний редактор, новий заступник директора з економічних питань. Внаслідок цієї кадрової революції за останні дев'ять місяців кількість назв, порівняно з 1999 роком, збільшено удвічі, тиражі – у 5,25 рази, реалізацію продукції – більш ніж утричі. Кореспондент "Книжкового огляду" зустрівся з директором "Вищої школи" Володимиром Ховхуном.

Минулий рік для нашого видавництва був логічним продовженням 1999-го, найкритичнішого. Вихід із кризи почався десь у третьому кварталі 2000 року. Зараз ми працюємо досить напружено. Видавництво "Вища школа" спеціалізується на випуску навчальної літератури, хоча виходить і наукова, і методична, і довідкова. Раніше у нас було 12 спеціалізованих редакцій, зараз ми їх укрупнили, об'єднавши деякі напрямки, наприклад, філологію і суспільні науки, економіку і фундаментальні науки, природничі науки і медицину. Якщо все йтиме нормально, то плануємо збільшувати і кількість працюючих редакторів, і, звичайно, кількість редакцій. У видавництві існувала редакція з іноземної філології, і шкода, що зараз її немає, хоча література цього напрямку і видається.

З-поміж найприкметніших видань останнього року, передусім, варто вирізнити "Інженерну та комп'ютерну графіку" Михайленка. Ця книга отримала диплом I-го ступеня на конкурсі АН вищої школи. Крім цього, не можна не згадати такі чудові видання, як "Анатомія людини" Свиридова і "Новітня історія України. XX століття". Остання книжка є досить символічною: вона вийшла наприкінці 2000 року, тобто фактично співпали кінець століття і завершення роботи над його історією. Це – комплекс, який складається з підручника і збірника документів та матеріалів, а створював його колектив провідних учених Київського університету ім. Т.Г. Шевченка на чолі з Анатолієм Слюсаренком.

У нас практикуються два типові тиражі – 7 і 10 тис. примірників. Хоча, звичайно, бувають і винятки: наукову монографію можна видати накладом і 100 примірників, а підручник на кшталт "Екології" (для професійно-технічних навчальних закладів) – 28 тис. примірників. Однак вища школа – це не середня, і тут тиражі 100 чи 200 тисяч неможливі. Є такі спеціальності, де взагалі треба 1000 примірників підручника з якогось курсу. Крім того, ми не випускаємо відразу великі тиражі, бо можна промахнутись. У нас ще з 1995 року лежать видання, на які не було правильно визначено попит: надрукували 20 тис., а продали 12 тис. примірників. Зараз ми до цього ставимось набагато уважніше. У видавництві існує відділ маркетингу, де працюють кваліфіковані фахівці зі спеціальною освітою, які досконало вивчають контингент споживачів нашої літератури. Якщо в Україні є 10 тисяч студентів, що вивчають якусь дисципліну, то ми видаємо відповідний підручник накладом 5 тисяч (оскільки вони користуються й іншою літературою), паралельно відслідковуючи все, що випускають наші конкуренти. Для прикладу, зараз модною темою є релігієзнавство. У січні 2001 р. такий підручник побачив світ і у "Вищій школі", хоча подібні до нього з'являлись і в "Науковій думці", і в багатьох інших видавництвах. Перевага нашого видання – у якості; а крім того, ця дисципліна читається в усіх педагогічних університетах, тож ця книжка цілком може стати масовою.

Видаючи літературу для вищої школи, треба мати на увазі й такий аспект: книжка, прослуживши 5-6 років, фізично зберігається, але морально застаріває. А нині ще й постає проблема з українським правописом, і як би через нові віяння не довелося перевидавати всі підручники з української мови. За деякими винятками, ми категорично проти цих змін, хоча й усвідомлюємо необхідність нормалізації певних явищ в українській мові – навіть на рівні фонетики і правопису.

2000 року у "Вищій школі" вийшло не надто багато видань – удвічі більше, ніж 1999 року, а загалом – 24 назви. Звичайно, це не від доброго життя. Як ми вже згадували, 1999 року у видавництві був різкий спад, після якого колектив зажадав відставки попереднього директора, і в результаті було призначено нове керівництво. Зараз у видавництві – новий директор, новий головний редактор, новий заступник директора, який займається економічними питаннями, тобто сталась невелика кадрова революція. Можна вже говорити про значне поліпшення ситуації. Тиражі збільшились у 5,25 рази, реалізація продукції зросла більш ніж утричі. Отже зрушення є, але, як кажуть французи, "Краще – ворог гарного". Ми усвідомлюємо, що нам ще треба докласти чимало зусиль, щоб видавництво повернуло собі стару славу, яку воно мало ще 10 років тому, будучи гіпермонополістом на ринку навчальної літератури для вищих та професійно-технічних навчальних закладів. Конкуренція, яка склалась на ринку, – це позитивний фактор, але хотілося б, щоб вона була дещо коректнішою.

Зараз багато говорять про стосунки між державою та державними видавництвами. Це – болюче питання. Державне видавництво отримує від держави набагато менше підтримки, ніж деякі приватні структури. Ми залежимо від двох урядових інституцій: належимо до сфери управління Держкомінформу, а в аспекті тематичного планування і грифування – до сфери Міністерства науки й освіти. Але що таке державна підтримка, якщо прямі субсидії – нуль; а коли мова йде про держзамовлення, то ще раз скажу, що деякі приватні видавництва отримують їх набагато більше, ніж державні. "Вища школа" зовсім не належить до фаворитів. Чому так склалося – важко сказати. Можливо, у приватних підприємств з особливою системою бухгалтерського обліку існують більші можливості для зацікавлення державного чиновника, від якого залежить розподіл держзамовлення. Держкомінформ за весь минулий рік дав нам одну роботу – "Історія української культури". Деякі структури, у тому числі – й державні видавництва, отримали значно більше. Себто, проблема не в державній підтримці, а в раціональному прозорому ринковому розподілі державних замовлень. Тендерна система діє якось незрозуміло. Підручників різних авторів з однієї дисципліни не можна, принаймні в наших умовах, створювати багато. Для того щоб апробувати підручник, треба випустити його накладом 10 тис. примірників, отже за сьогоднішніми цінами треба вкласти 60-80, а може, й 100 (залежно від обсягу), тис. грн. в одне видання. Уявіть собі, що два видавництва вкладають у ці проекти гроші, а потім Міністерство обирає один із них. А що ж інше видавництво, має викинути свої 100 тис.? Треба враховувати особливості того, як реально діє книжкова справа. Тільки автор має право укласти угоду з тим чи іншим видавцем, а тоді Держкомінформ має цю книжку закупити, якщо планується безкоштовно закласти її в бібліотечні фонди. По-іншому: автор приносить книжку в Міністерство, а вже його чиновники влаштовують тендер серед видавців – хто з них запропонує кращі економічні умови. Але тоді порушується прерогатива автора, який має виняткове право на свій твір, бо Міністерство не може вказувати автору, в якому видавництві його видавати. Хоча насправді саме так і трапляється.

Насамкінець – декілька слів про найближчі плани видавництва "Вища школа". Книжковий ринок зачекався вже на "Біологію" Мотузного (для вступників до вузів) – це перевірений бестселер. Із нових видань – "Російсько-український словник ділового мовлення" (Шевчук), "Медицина дитинства" (колектив авторів під керівництвом акад. Мощича), "Словник історичних термінів" (авторський колектив під керівництвом Слюсаренка), "Історія світової культури" (Миропольська та ін.). Реально у нашому портфелі – понад 150 назв.

Підготував Тарас Луків

 
© агенство "Стандарт"