журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ТЕМА НОМЕРА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ХРОНОГРАФ

IНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2001

ХРОНОГРАФ

Куди дивиться харківський Фенікс?

З 19 по 21 квітня 2001 року у Харкові відбувся III Міжнародний фестиваль книговидавців та книгорозповсюджувачів "Світ книги–2001". Його організатори, концерн "Райський куточок" та Харківський регіональний благодійний фонд "Народна книга", зібрали у мармурових стінах Академічного театру опери та балету більше 300 видавців і книготорговельних вітчизняних та закордонних фірм. До участі у фестивалі були запрошені вузи, бібліотеки, поліграфічні підприємства, музеї, редакції відомих газет та журналів.

Фестиваль "Світ книги–2001" став грандіозною подією у видавничих колах; його розмах, значно більший порівняно з аналогічними акціями минулого-позаминулого років, мав широку рекламно-інформаційну підтримку, поєднувався з проведенням масових акцій по залученню відвідувачів, чому сприяло зручне розташування фестивалю у самому центрі міста. Були організовані зустрічі з письменниками Юрієм Рогозою, дуетом

Г. Л. Олді (Д. Громовим і О. Ладиженським); літературна акція "Поезія номер один" за участю поетів із різних міст України, Білорусії, Росії, Литви, Польщі; розважальне шоу "Караоке на майдані" з Ігорем Кондратюком; конкурси з призами.

Вперше в історії книжкових фестивалів за результатами року проведений конкурс "Світ книги", у рамках фестивалю 19 квітня відбулася науково-практична конференція "Українська книга у третьому тисячолітті", учасники якої обговорювали проблеми і перспективи розвитку вітчизняного книговидавництва і книготоргівлі.

Діапазон оцінок фестивалю його учасниками варіюється від однозначно схвальних: "Недарма ми їхали сюди тисячу кілометрів та пробили чотири колеса" до різко негативних: "Акція була жахливою, відвідувачів мало, організаторам варто поїхати у Львів і подивитися, як це робиться там".

"Звичайно, ми не можемо порівнювати себе із Франкфуртом, Москвою, Варшавою, – зізнається координатор фестивалю Володимир Долженко, – однак якщо говорити відверто, Київ ми перекриємо. Львів та Харків є "книжковими воротами" України, львів'яни сподіваються стати мостом із Заходом, Європою, а нам потрібно розвивати контакти з Росією, дивитися і вчитися".

Фестиваль, справді, став чудовою нагодою для встановлення подібних контактів. І більшість учасників, які готувалися саме до такого перебігу подій, залишилися задоволеними. Відносно відвідувачів, то дійсно, ті кілька десятків читачів, які купкувалися біля стендів, не змогли рівномірно заповнити собою величезний простір, відведений під виставку, та створювали "озонові дірки" біля яток-невдах.

Плакати, розклеєні в метро, реклама на радіо, телебаченні, транслювання відкриття фестивалю виявилися недостатніми для залучення потенційних покупців. Однак, можливо, фестиваль і не потребує хаотичної товчії напівсамоорганізованих книжкових ринків, а навпаки, вимагає неквапливої естетичної атмосфери унікальності та прямого діалогу представника фірми з читачем.

"Нас замовчали, – твердить В. Долженко, – великі харківські видавництва не захотіли з нами співпрацювати. Організатори фестивалю не в змозі закупити вдосталь реклами, а підтримка інформаційних спонсорів виявилась недостатньою. Увага журналістів та видавців до фестивалю є великою, однак реклами мало. Крім того, загальна криза жанру, брак коштів у видавців на власну рекламу – все це відобразилося на фестивалі. І насамкінець нас підвела міська адміністрація, влаштувавши в останній день фестивалю суботник. Якщо перераховувати все, що нам не вдалося здійснити, – вийде чималий список. Однак ще більший перелік можна скласти, якщо взяти до уваги те, що ми зробили".

Центральною подією фестивалю став конкурс "Світ книги", який за результатами 2000 року проводився у трьох номінаціях: краща книга року, краще видавництво та кращий український письменник року (мова твору значення не мала).

Головними претендентами на статус кращого письменника України 2000 року були Андрій Курков, Г. Л. Олді та Юрій Рогоза. Переможцем став Ю. Рогоза, створивший бестселер року "День народження Буржуя".

Перше місце у конкурсі видавництв року посіло харківське "Фоліо", яке за всіма критеріями (кількість найменувань випущеної продукції та загальний наклад) набрало найбільше балів (за 2000 рік видано 224 книги загальним тиражем 2 мільйони примірників). Деякі видавництва перевершили харків'ян у певних категоріях (так, "Генеза" запропонувала "всього" 36 найменувань загальним тиражем аж 4 мільйони примірників – у основному це нові шкільні підручники, видані на високому рівні), однак журі, зрештою, надало перевагу переможцю за різноманіттям асортименту, віддавши першість "Фоліо".

Книгою року став "Дивосвіт" "Освіти" (Київ, 2000). Журі також відзначило "книголамну" енциклопедію видавництва "Дніпро" "Ми – українці", але дата виходу в світ останньої – 1999 рік – завадила їй перемогти у конкурсі. Деякі видавництва зняли своїх номінантів із конкурсу, аргументуючи, що вони вже забрали вдосталь призів та отримали належне визнання.

Члени журі (Олексій Дубас, директор видавництва "Генеза"; Василь Гусак, директор видавництва "АСТ-Прес-Дік-Сі", м. Київ; Сергій і Марина Дяченки, письменники-фантасти, м. Київ; Іван Перепеляк, голова Харківської Спілки письменників; Людмила Таран, головний редактор видавництва "Слобода", м. Харків; Микола Макаровський, заступник декана ХДУ, член міжнародного журі конкурсу фантастики "Аеліта"; Костянтин Родик, головний редактор газети "Книжник-ревю") по черзі відзначали чотирьох, на їхній погляд, найкращих претендентів балами, які потім для більшої об'єктивності сумувалися. Втім, про об'єктивність у подібних конкурсах можна говорити дуже відносно, хоча "високе журі" намагалося враховувати не смаки або уподобання – чи то власні, чи то публіки, а реальні "речові" докази "елітарності" – поліграфію, оформлення книги, роботу художників, якість паперу, відбитку.

Дещо контрастувало з цією демонстрованою об'єктивністю присудження симбіозу Г. Л. Олді спеціального призу "За виховання справжнього літературного смаку у читачів".

Спеціальні призи поза конкурсом отримали також "старожили" літературного олімпу: (1) Іван Драч – "За внесок в українську культуру"; (2) харківський губернатор Євген Кушнарьов як президент Фонду підтримки українських талантів – "За сприяння розвитку української культури"; (3) харківський міський голова Михайло Пилипчук як президент фонду "Народна книга" – "За сприяння розвитку книжкової справи" ("Народна книга" є одним із організаторів фестивалю, фонд надає регулярну допомогу письменникам, наповнює бібліотеки книжками); (4) Олександр Афонін, президент Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів України, який очолює її останні 6 років, – "За внесок у розвиток видавничої справи" (про значущість цієї організації у літжитті України свідчить те, що в Указі Президента від 9 листопада 2000 року "Про додаткові заходи по розвитку національного книговидання" серед інших державних структур була згадана і Асоціація книговидавців); (5) Павло Загребельний, якого "Книжник" заніс до десятки найбільш відомих та видаваних письменників України, – "За внесок в українську літературу".

"Живий класик" П. Загребельний разом із "живим народним героєм"

Є. Кушнарьовим (який після повернення з Адміністрації Президента на "етнічну батьківщину" наприкінці жовтня 2000 року пустив гарячу воду та розпочав будівництво наступної станції Харківського метрополітену) не змогли завітати до фестивалю; їхні призи отримали Анатолій Перерва (поет, приятель Загребельного) та Володимир Шумілкін (голова Дзержинської райради, не менший, сподіваюся, товариш Кушнарьова).

Подібна щедрість на нагороди стала можливою завдяки стовідсотковому фінансуванню конкурсу концерном "Райський куточок", який займається книгорозповсюдженням, є колективним членом фондів підтримки молодих талантів та "Народна книга" і розпочинає найближчим часом будівництво в Харкові, на місці колишнього книжкового ринку (на кшталт київської Петрівки), "Будинку книги". Шикарна організація фестивалю на головній вулиці міста, торгівля продукцією на алеях святкового Центрального парку ім. Т. Г. Шевченка, безкоштовний доступ до Інтернету у фойє ХАТОБу – все це свідчить про зростання інтересу до книжкового бізнесу як серед приватних, так і серед офіційних структур.

Кожному призеру конкурсу було вручено статуетку "Фенікса". Витворив птаха відомий харківський скульптор Олександр Рідний: на свитку паперу задумливо сидить Фенікс у "камуфляжі" давньоруського стилю, з усіх сил намагаючись символізувати собою відродження книговидання в Україні. "Досить зациклюватися на шароварах", – в унісон зі своїм автором та організаторами фестивалю промовляє Фенікс, вказуючи кігтем, у якому саме місці свитка він вичитав, де знаходяться витоки українства, скільки разів гинула українська культура і яким дивом вона дожила до наших днів.

Повірити Феніксу і його свитку? Що українці – не нація жебраків, так само, як і греки – не нація торгівців? Що Франція й Англія теж колись були відсталими, але відродилися завдяки тому, що набиралася критична маса і переламувала "хребта коню"? Харків'яни повірили. Чи стане "Світ книги–2001" тією "останньою соломинкою" – покаже час. Те, що фестиваль став неординарною подією у книговидавничому світі, – ясно вже тепер.

Олесь Науменко

 
© агенство "Стандарт"