журналы подразделения новости подписка контакты home

архив
2001 год
2002 год
2003 год
2004 год
рубрики
ТЕМА НОМЕРА

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

ХРОНОГРАФ

IНФРАСТРУКТУРА РИНКУ

ЛIТЕРАТУРНА ВIТАЛЬНЯ

гостям
Агентство "Стандарт" предлагает вам подписаться на экномические журналы – лидеры в своей области.
























"Книжковий огляд" – №5, 2001

ВИДАВНИЧЕ ЖИТТЯ

Успіх видавництва – в обраному стилі керівництва

Пылесос Karcher для влажной уборки на сайте karcher.ua.

Чи залежить бізнесовий успіх від команди, від співпраці, таланту, відданості справі працівників організації будь-якої сфери, і видавничої зокрема? Відповідь на це запитання буде, безумовно, ствердною. І визначальна роль у створенні справжньої, дієвої команди відведена її керівникові. Все залежить від його стилю керівництва, методів роботи з людьми, організаційної структури.

Видавництва є дуже специфічними організмами. Кожне з них водночас є і малим, і великим, оскільки складається з постійних працівників і значної кількості позаштатних. До сфери обов'язків постійних працівників (кількість осіб не перевищує 10; винятками є лише ті видавництва, що не обмежені фінансовими можливостями або мають солідний кількадесятилітній вік існування) входить виконання рутинної щоденної роботи: здійснення технічного забезпечення видавничого процесу, вирішення управлінських, кадрових питань, проведення економічних підрахунків, ведення бухгалтерського обліку, тут же можна згадати маркетинговий підрозділ, відділ зв'язків із громадськістю. Позаштатні працівники – це творчі особистості (письменники, художники). Як правило, видавництво має певний склад своїх постійних авторів, із якими пов'язана плідна кількарічна співпраця.

Кожне видавництво по-своєму вирішує питання координації діяльності працівників, розподіл обов'язків, створює свою власну і неповторну атмосферу та структуру. Наприклад, видавництво "А" за більш ніж півстолітній період свого існування виробило чітку вертикальну структуру із визначеними обов'язками кожного постійного працівника, має значний штат літературних редакторів, які всі підпорядковані головному, а той – вже безпосередньо керівникові організації. Кількість постійних співробітників такого видавництва є "комерційною таємницею", а тому не повідомляється. До такого видавництва автори приносять роботи, як до вченої ради, яка розглядає, чи дати проектові життя, а чи "зарізати". Натомість, організація "Б" відрізняється своїм духом свободи та демократизмом, де книги творяться, народжуються спільними зусиллями під впливом натхнення, де кожен працівник – не підлеглий, а колега, а художники і письменники – батьки майбутньої книги – дитини всього колективу. У цьому видавництві кожен має право голосу.

Але як перша, так і друга організація, створивши такі структури, можуть зустрітися з певними проблемами. Вертикальна структура несе в собі небезпеку перевантаження управлінськими кадрами, надмірної бюрократизації, коли важко і тривало приймається будь-яке рішення, а думки та ідеї підлеглих губляться у великій кількості погоджень та нарад. Видавництво із горизонтальною організаційною структурою може мати проблеми із виконанням запланованого в строк – бо ж все підпорядковано його величності Натхненню. Але, як вже було зазначено, все насамперед залежить від керівника видавництва, його ставлення до проблем. І за умов постійного, але помірного контролю ситуації, об'єктивної оцінки стану справ кожна з цих організацій має шанс на успіх.

Щодо засобів мотивації, то тут теж все залежить від керівництва: чи використовувати метод "кнута та пряника", чи керуватися сучасними методами психології, що зорієнтовані на людину, та заохочувати матеріальним і моральним стимулюванням. Справжню правду про засоби мотивації у видавництві можна дізнатися лише за допомогою шпигунських методів, бо авторитарний керівник ніколи не відкриє свої істинні нехитрі методи впливу на підлеглих.

Але, здійснюючи постійний контроль чи проявляючи довіру до співробітників, кожен директор видавництва прагне досягти успіху. Проте сучасний стан справ у видавничій сфері говорить не про такі вже й великі досягнення в управлінні. Безперечно, видавцям слід повернутися обличчям до менеджменту своїх організацій. Вивчення цього питання показало, що йому не надають важливого значення. Але втілення в життя сучасних методів управління може певним чином підвищити шанси на виживання видавничої справи в Україні.

АртЕк"

Інформацію стосовно роботи видавництва люб'язно погодився надати заступник директора Сергій Поночевний.

У ході розмови було з'ясовано, що

"АртЕк" є дещо нетиповим видавництвом, оскільки має повний цикл виробництва книжкової продукції – від прийняття рукопису до готового видання, що вигідно вирізняє його серед інших.

Штат нараховує близько 60-ти чоловік, які входять до основних структурних підрозділів. Дизайн-центр "Сова" займається виготовленням макетів високої складності, готових фотоформ для друку, надає послуги по скануванню і корекції кольору за допомогою унікального обладнання та новітньої оргтехніки. Слід зазначити, що дизайн-центр також має завершений цикл виробництва, тобто може функціонувати цілком автономно.

Власна друкарня пропонує повний комплекс робіт із виготовлення книг, альбомів, каталогів, буклетів, листівок, календарів, а також надає ряд поліграфічних послуг (порізка паперу, повнокольоровий друк, шитво нитками та дротом, фальцювання, ламінування, термосклеювання, доставка готової продукції тощо).

Нарешті, ефективно працює комерційний відділ по збуту готової продукції, мета якого – пошук оптимальних шляхів реалізації товару на книжковому ринку України.

У безпосередньому підпорядкуванні директора підприємства Сергія Кіктенка знаходяться шість осіб: головний редактор, заступники директора по збуту та з фінансово-економічних питань, директор дизайн-центру, економісти.

Використання ідей підлеглих щодо вдосконалення виробничого процесу відбувається, здебільшого, у поліграфічному виробництві, де звичайним явищем є прийняття нестандартних технологічних рішень. Цьому сприяє й запрошення до поліграфічного цеху студентів, що проходять виробничу практику.

Планування роботи видавництва проводиться щотижня (як правило, кожного вівторка) на спеціальній нараді, де кожний голова відділу отримує певний обсяг робіт. Відповідальність за виконання поточних завдань несуть безпосередньо керівники підрозділів. Демократичний стиль керівництва не передбачає жорстких методів впливу на робітників – люди, що працюють у видавництві, перевірені часом. Про це свідчать факти: від утворення видавництва (29 грудня 1991 року) працівникам не було винесено жодної догани, майже відсутня плинність кадрів – за десять років роботи звільнилось лише декілька співробітників. Відносини з робітниками будуються у відповідності до демократичних засад: контроль за їхньою діяльністю грунтується на принципі "довіряй, але перевіряй", хоча, за великим рахунком, все зводиться до самоконтролю, оскільки штат складають кваліфіковані робітники з багаторічним стажем. У той же час керівництво організації визнає за необхідне додержуватись субординації у стосунках між керівником і підлеглими, сповідуючи "демократичний централізм", за якого працівники мають розумну свободу дій у межах свого підрозділу та наданих повноважень. Це стосується і дисципліни праці у видавництві, коли деякі працівники мають можливість самостійно планувати свій робочий час – у першу чергу, редактори та коректори, графік роботи яких просто неможливо спланувати заздалегідь. Однак від деяких співробітників вимагається постійна присутність на робочому місці – це ті, хто працює на видачі продукції або задіяний у неперервному технологічному процесі.

Близько 90% найменувань продукції видавництва складає учбова література, що дозволяє збільшити обсяг реалізації книжок та забезпечити конкурентоспроможність. Цьому сприяє також державне фінансування видавництва та співпраця з фондом "Відродження". Серед замовників "АртЕк" – видавництва "Альтернативи", "Либідь", "Основи", "Мистецтво"; періодичні видання "Кінотеатр", "Міжнародний туризм", "Київська старовина", "Welcome to Ukraine" тощо, а також велика кількість друкарень та рекламних агентств.

У 2000 році видавництвом "АртЕк" видано 25 найменувань книжок загальним накладом близько 300 тис. примірників. Такі ж показники плануються на 2001 рік.

Володимир Галкін

"АтІка"

Видавництву "Атіка" вже більше двох років. За цей час його директор Зіновій Гайдук, який почав керувати цим підприємством, коли воно ще було збанкрутілим, організував невеликий дружний колектив, який заповнює нішу видавництва правових і законодавчих книг на теренах України. За перший рік роботи (1999) було випущено 18, за 2000 рік – 50, за перший квартал 2001 року – 17 назв книг. Керівник і його підлеглі планують і надалі збільшувати цю кількість. На жаль, середні наклади книг падають: якщо в 1999 році вони становили близько 5–7 тис., то зараз – лише 3–4 тис. Шкода, але на сьогоднішній день ця тенденція звичайна для всіх малих видавництв України.

Серед видань "Атіки" є підручники, довідники і навіть монографії, більшість книг видаються українською мовою. Останнім часом вийшло дві книги економічної тематики. Одна книга отримала державний грант, тобто фінансову підтримку з боку держави.

У видавництві працює 12 співробітників, які входять до трьох структурних підрозділів: редакційного відділу, комп'ютерного відділу і відділу реалізації. Найскладнішим на сьогоднішній день, на думку директора, є знайти фахівця в галузі маркетинга, який спрогнозує попит на книгу, визначить оптимальний наклад. Випускники вузів не підготовлені якнайкраще для такої роботи. Зіновій Гайдук пишається тим, що йому вдалося знайти молодого співробітника, передати йому свій досвід і тепер отримувати якісну інформацію про ринок української правової книги.

Керівник видавництва підтримує демократичний лад між працівниками, він впевнений, що кожній підлеглій йому людині потрібно довіряти. Оскільки колектив "Атіки" невеликий, усі співробітники знаходяться у безпосередньому підпорядкуванні директора. Рішення приймаються кожним працівником окремо, але остаточне затвердження проекту належить директору. Такий самий процес відбувається і з відповідальністю за виконання задач. Ніколи не ставиться мета, яку неможливо виконати у зазначений термін. Якщо ж була допущена помилка, то керівник завжди використовує таке правило: "Кожен може помилятися, але й свою помилку повинен виправляти сам".

Дистанція між директором і підлеглими потрібна, проте лише на роботі. Керівник вважає за необхідне передавати досвід роботи молодим колегам. Новаторські ідеї підлеглих підтримуються Зіновієм Гайдуком, ініціативність в "Атіці" завжди вважалася найкращим рушієм прогресу, це особливо цінно, бо більшість працівників віддали галузі книговидання понад тридцять років.

На початку діяльності у штаті видавництва було лише декілька співробітників. Вони намагалися встигнути виконати все і тому працювали за самостійно спланованим графіком – більше, ніж по вісім годин на добу; занадто маленький колектив прагнув вивести видання книг на стабільний рівень. Тоді головним був результат праці. Зараз у видавництві – стандартний 8-годинний робочий день із перервою. Співробітники, що працюють за комп'ютерами, через специфіку своєї роботи відпочивають частіше. Відділ реалізації працює з не закріпленою за певним часом обідньою перервою, тому що кожний покупець дуже важливий для "Атіки". Сам директор працює без відпочинку, майже кожних вихідних відвідує ринок "Петрівка" і великі магазини Києва, відстежуючи наявність правового матеріалу на полицях цих закладів.

Отже, незважаючи на невеликий термін роботи, "Атіка" вже досить міцно стоїть на ногах, завдяки досвіду директора і вмінню колективу, має 200 постійних і понад 500 разових клієнтів. Уже склалося коло вчених, що пишуть для цього видавництва книги. "Атіка" прагне забезпечити ринок України якісними виданнями, задовольнити потреби студентів, викладачів юридичних дисциплін і всіх, хто цікавиться літературою цього спрямування.

Леся Костів

"Веселка"

Найбільше в світі українське спеціалізоване видавництво дитячої літератури "Веселка" було засновано в березні 1934 року.

За 67 років свого існування "Веселка" випустила для дітей понад 10 тис. назв книжок загальним тиражем понад 1 мільярд 130 мільйонів примірників. Це справжня духовна скарбниця народу, внесена до літопису світової дитячої літератури як органічної частини цивілізації. Свідчення цього – широкий і багатий тематичний діапазон книжок: фольклор і художня література (українська і народів світу), науково-пізнавальні та довідкові видання.

Книжки виходять українською мовою (99%) та мовами інших народів (переклади здійснюються з 42-х іноземних мов), експортуються більше як у 100 країн світу, експонуються на найпрестижніших книжкових виставках-ярмарках у Києві, Львові, Москві, Франкфурті-на-Майні, Чикаго, Торонто, Варшаві, Празі, Братиславі тощо.

Основний результат книговидавничої програми – "Веселка" не тільки вижила в умовах гострої кризи книговидання, а й зберегла авторський і власний творчий потенціал, розвинула і збагатила кращі видавничі традиції, наповнила тематику видань живим духом часу.

За роки незалежності України "Веселкою" видано понад 700 назв книжок загальним тиражем до 60-ти мільйонів примірників.

Успіх видавництва, як і кожного підприємства, залежить від того, хто і як ним керує. Цей безперечний факт підтвердила керівник Всеукраїнського центру дитячої та юнацької книги

Н. І. Хайнацька у своїй розповіді про колектив видавництва та його незмінного директора – майстра слова та почесного книговидавця Я. П. Гояна.

Видавництво складається з 12-ти підрозділів, у яких працює 70 осіб. Гармонії стосунків, що панує в цій великій родині, можна лише позаздрити. Ярема Гоян – видавець від Бога, який турбується про виробництво книжки на кожному етапі її створення, несе відповідальність за все, що відбувається у підрозділах. А допомагають йому у цьому головний редактор і творчі редактори художнього, науково-пізнавального та зарубіжного відділів. Функцію контролю виконує загальний відділ, який на нарадах звітує про сьогодення коханого видавництва. Усі рішення приймаються (а вже потім рекомендуються директору) комісією по підведенню підсумків на основі щорічного колективного договору, що є своєрідною конституцією видавництва. Також колективно вирішуються питання надання премій, путівок, відпусток, проведення заходів для дітей співробітників і навіть покарань (хоча пані Хайнацька пригадала лише одне звільнення за останні 5 років). А щодо дисциплінованості, то існуючу за радянських часів у вахтера книгу для запису, хто на скільки запізнився, колективом із радістю було скасовано, бо головне – це люди, які з любов'ю роблять свою справу і відчувають себе потрібними читачам "Веселки" – дітям. Як зазначив сам Ярема Петрович, перевагу у керівництві він надає абсолютній демократії. А на моє запитання, чи є дистанція між керівником та підлеглими, Наталя Хайнацька із посмішкою відповіла, що директор "Веселки" із задоволенням ходить на день народження до прибиральниці так само, як і до головного редактора, якщо запросять, звичайно.

Колектив видавництва обожнює директора, я й сама відчула його щиру доброзичливість, коли він показував мені нові книжки "Веселки".

Протягом 2000 року "Веселка" надала життя 32-м новим виданням, із них лише 2 фінансувала держава, хоча загалом до друку було підготовлено 192 книги. Ось і за планом 2001 року мають побачити світ близько двохсот нових дитячих книжок.

Шкода тільки, що такі потрібні нашим дітям книжки знову планується видавати мізерними тиражами – по 5–10 тис. примірників. Це вимушений крок, бо власних коштів бракує, книготорговельна мережа не діє, а конкретних замовлень, підкріплених угодами, видавництво, на жаль, не має. Однак колектив сподівається, що добрі наміри стануть у цьому році добрими справами, і вступає у нове тисячоліття з вірою і готовністю до співпраці з освітянами.

Анна Єгорова

ВидавниЧий дІм "Ін Юре"

Видавничий дім "Ін Юре", філії якого знаходяться в Харкові, Львові, Миколаєві, Одесі та Хмельницькому, займається виданням ділової, в основному, юридичної літератури: актів, кодексів, підручників, навчальних посібників. Організація тісно співпрацює з Міністерством юстиції України, виконує замовлення Конституційного Суду та інших юридичних установ, пов'язана угодами про співпрацю майже з усіма книгарнями України. Серед провідних авторів видавництва – Михайло Штефан, Олександр Святоцький, Володимир Гончаренко, Віталій Семчик.

"Ін Юре", практично, є монополістом щодо видань із питань інтелектуальної власності, а такі книги користуються популярністю як в Україні, так і в Росії та інших країнах СНД.

Вперше в нашій державі тут почали видавати зібрання "Законодавства України" за європейськими стандартами. На сьогодні вже вийшло 8 томів загальним накладом 4000 примірників.

З нагоди 10-ї річниці незалежності України випускається велика серія книг, об'єднана назвою "Україна на межі тисячоліть".

Минулого року "Ін Юре" розпочало видавати періодику, це зокрема "Вісник Верховного Суду України". Спочатку тираж складав 3600 примірників, зараз він сягає 6000.

У 2000 році було випущено 30 назв книг загальним накладом 80000 примірників. Цього року планується збільшити кількість назв книг та довести наклад до 120000 примірників.

"Ін Юре" – досить велика організація, її штат налічує 36 осіб, це – адміністрація, працівники редакції, бухгалтерії, експедиційного та транспортного відділів. Ще 215 чоловік виконують роботи у друкарні видавництва. Всі співробітники знаходяться в безпосередньому підпорядкуванні у керівника, проте вони самі планують свій робочий час, адже головне – результат. Особливо це стосується редакторів, верстальників, дизайнерів.

Іноді персонал затримується до 22 години, щоб виконати термінове замовлення. У таких випадках використовується матеріальне зацікавлення, можливість кар'єрного зросту працівників. До речі, мінімальна заробітна платня становить 350 гривень.

Три основні напрямки діяльності – робота з авторами, маркетинг, реалізація. Керівництво зацікавлене в розвитку виробництва, тому частенько до уваги беруться ідеї співробітників. Ініціатива знизу надзвичайно цінується, адже чим поінформованіше начальство, тим доцільніші його дії. Рішення також приймаються на різних рівнях, починаючи від завідуючої складом до директора, інколи до консенсусу доходять колективно. Функції ж контролю покладаються на начальників відділів, загалом же все знаходиться під чітким наглядом керівника.

За словами комерційного директора Володимира Меліхова, в організації панують дух єдиної команди, згуртованість, взаємодопомога. Цьому сприяє демократичний стиль керівництва. Адміністрація завжди з розумінням ставиться до проблем підлеглих. Питання намагаються вирішувати у більш-менш неформальній обстановці, хоча існує дистанція між керівним складом та іншими працівниками.

Вікторія Падалко

"КМ Academia"

Видавничий дім "КМ Academia", розташований в одному з корпусів Національного університету "Києво-Могилянська академія", існує з 1993 року. В основному, він орієнтується на навчальну літературу – підручники, посібники. На замовлення НаУКМА виконується 60% робіт. Випускається декілька серій книг: "Наукові записки" (статті викладачів академії), 14 випусків на рік; щорічно виходять бібліографічний покажчик "Вчені НаУКМА"; "Християнські філософи". Два роки тому була започаткована традиція друку лекцій, які читаються в НаУКМА 1 вересня людьми зі світовим ім'ям. Вже є дві книжечки: "Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала" Ліни Костенко та "Духовна спрага по втраченій Батьківщині" Миколи Жулинського.

Видавництво не є надто потужним. На рік виходить 40–50 видань із середнім накладом у 1000, зрідка – 2000, наукова література – 300 примірників. У 2001 році будуть видані енциклопедія накладом 5000, а книга В. Данилюка "Солідарність і солідаризм" – 10000 примірників. На сьогодні вийшли чи вийдуть найближчим часом 18 книг.

Штат цієї невеличкої фірми нараховує лише 16 співробітників, 8 з яких – працівники друкарні видавництва. До адміністративного апарату входять директор, головний бухгалтер, завідуюча виробництвом та завідуюча відділом реалізації. Ще декілька осіб працюють на посадах редакторів, верстальників, дизайнерів, інші – працівники за угодою. Весь персонал, окрім робітників друкарні, знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні у керівника.

Майже рік тому в організації відбулися значні кадрові зміни. Новий керівник, Віра Соловйова, ще не повністю визначилася з напрямком кадрової політики, тому керується принципом "довіряй, але перевіряй", тримає все під своїм контролем.

У фірмі кожен займається своєю дільницею робіт. Та функції працівників не завжди відповідають фаховим навичкам. Віра Соловйова вважає, що людина, влаштовуючись на роботу, повинна знати, що доведеться працювати не лише за спеціальністю. А для зацікавлення у продуктивнішій праці надаються премії, відгули.

Завантаженість видавництва нерівномірна, інколи замовлення потрібно видавати оперативно, тому присутність штатного персоналу на робочому місці вкрай необхідна. Що ж стосується спеціалістів, які працюють за угодою (редактори, коректори, верстальники), то вони здебільшого виконують завдання вдома.

Адміністрація завжди бере до уваги поради та ідеї своїх підлеглих, адже одна голова добре, а дві – краще. Ніхто ліпше не вирішить питання щодо обсягу тиражу, ніж завідуюча відділом реалізації, і тільки дизайнер зможе надати книзі досконалого вигляду.

Оскільки теперішній керівник раніше була завідуючою виробництвом, стосунки з підлеглими залишилися дружніми. Мабуть тому колектив працює злагоджено і змін у взаємовідносинах не особливо бажає, хіба що – на краще.

Вікторія Падалко

"КРИНИЦЯ"

На книжковому ринку України, незважаючи на складні умови діяльності, виникають нові видавництва, а це – найперша ознака істотних зрушень у видавничій сфері.

Приватне видавництво "Криниця", засноване у 1998 році, спеціалізується на виданні дитячої, науково-популярної, довідкової літератури, зокрема словників, а також альбомів із питань історії і теорії мистецтва, історії України тощо.

Першого травня у видавництві відзначалось подвійне свято: "Криниця" переїхала у нове приміщення, із чим можна, користуючись нагодою, щиро поздоровити весь колектив.

Як і кожне молоде підприємство, видавництво зіштовхується із багатьма труднощами, але не втрачає оптимістичного настрою й прагне зайняти відповідну нішу на книжковому ринку.

Однією з проблем на першому етапі було кадрове питання. За два роки існування "Криниці" її колектив майже повністю поновився. У видавничий справі, як ніде, важливі не лише фінансово-матеріальні фонди: ключову роль відіграють інтелектуальні ресурси. За словами заступника головного редактора Тетяни Майданович, зараз у "Криниці" дружний колектив, у якому панують взаєморозуміння та духовна єдність; випадкових людей немає, залишаються лише ті, що справді отримують насолоду від своєї праці, відчувають радість за створене, вважають добуток видавництва своїм власним колективним досягненням. Працівники, яких цікавила тільки зарплатня, довго не затримувались, і зовсім не через те, що їх змушували йти. Річ у тому, що у видавництвах психологічно "витримують" лише спеціалісти, які чітко усвідомлюють специфіку та духовність своєї роботи. Зараз у "Криниці" – 6 підрозділів, штат яких не дотягує й до 20-ти осіб. Але незабаром планується його розширення.

За свідченнями багатьох, в управлінні керівництво "Криниці" надає перевагу демократії.

Директором та засновником видавництва є лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, народний художник України, член Національної спілки журналістів України, заступник голови Українського фонду культури Леонід Андрієвський. У його безпосередньому підпорядкуванні знаходяться всі без винятку працівники видавництва, в яких він цінує професіоналізм та відповідальність. Леонід Андрієвський (видавець із 22-річним стажем, що з 1978 року працював у "Науковій думці"), авторитет якого є фундаментом видавництва, дозволяє собі довіряти колективу. У "Криниці" немає окремого контролюючого органу. Кожний підрозділ несе відповідальність за свій відрізок роботи. Будь то відділ реалізації чи бухгалтерія – всі розуміють, що видавництво не має права бути нерентабельним. Майже всі рішення приймаються редакційно-художньою радою та загальними зборами, на яких вирішуються головні питання, хоча зазвичай останнє слово за собою залишає директор. А щодо дистанції між керівником та підлеглими, як зазначила Тетяна Майданович, вона повинна бути і має визначатися рівнем відповідальності, до неї треба вміти пристосовуватись, хоча, звісно, це поняття умовне.

Усі робітники працюють на контрактній основі, досягнення стимулюються преміями. Головним у видавництві вважається результат, тому важливого значення набувають пропозиції кожного з творчої команди. До справи відносяться серйозно, дисциплінованість ототожнюється з самодисципліною, працівнику завжди підуть назустріч. І результат сумісних зусиль керівництва та робітників наявний: у 2000 році було видано 20 назв книжок, а одного словника навіть перевидано, у поточному році вже побачили світ 4 нових книги і підготовлено до друку ще 15. Наклади різні – від 1000 на спеціальні видання до 10000 примірників на дитячу літературу та мовні словники.

Анна Єгорова

"Факт"

Київське видавництво "Факт" знамените своїми чудовими книжками з шкільної математики та дружньою співпрацею з Оксаною Забужко. Останні два роки фактично всі твори, які вийшли з-під її пера, видані саме тут. Головний редактор та співвласник видавництва Леонід Фінкельштейн люб'язно погодився розповісти нам про свої принципи роботи.

Все життя я пишу книги з шкільної математики. Спочатку їх видавали такі великі видавництва, як "Вища школа", коли ж з'явилися приватні видавництва – "Євроіндекс", а потім я почав видавати книжки своїм коштом. Бігав, продавав, врешті мені набридли зайві клопоти. Тоді я вирішив створити видавництво, видавати книжки, спочатку свої, згодом – і чужі. Ось так і пішла справа.

Замість того, щоб купувати собі машини, ми видаємо нові книжки, які продаються, заробляємо гроші замовленнями. Нам грантів не дають.

Є в нас свої принципи відбору, свої смаки. Прагнемо випускати масову літературу для інтелігентних людей – це наша ніша. Намагаємося долучитися до елітної літератури, робимо все можливе, аби не опуститись до чтива.

Середній наклад книжок, виданих у 2000 році, сягає п'яти тисяч примірників.

У нас є три основні тематичні спрямування.

Перший напрямок – книжки зі шкільної математики. Відповіді на екзаменаційні білети ми не випускаємо, бо це, на моє щонайглибше переконання, "жовта" література. Минулого року ми видали декілька по-справжньому шляхетних книжок: "Повернення втраченої геометрії" всесвітньо відомого автора, геометра Ісаака Кушніра, "Математика в прикладах та задачах. 101 порада абітурієнту", "Не хочу бути двієчником" для 5, 6 класів, "Школа бойового мистецтва геометрії" для учнів 7–9 класів. Книжки з цієї серії ми видаємо паралельно російською та українською, так би мовити, для батьків та дітей.

Другий напрямок, над яким ми працюємо, – серія "Дитяча Академія Наук". Вже випущено 4 книжки: "Надзвичайні пригоди звичайних речей" – про винайдення вжиткових речей, "Бізнес та гроші для дітей хороших" – можна сказати, що це підручник із економіки для дітей (автор обох цих книжок – Марко Беденко). Дуже цікаву книжечку ми видали "Про пухнастих та повзючих, про летючих та кусючих" тварин (автор – Ярослава Межжеріна). Вийшла й книжка Марини Муляр про замки та фортеці України, яка називається "Дух фортеці".

Зараз до виходу в світ готуються ще чотири книги цієї серії. Ці книжечки у книгарнях коштують приблизно 4 грн. Вони виходять виключно українською мовою, бо тільки так можуть конкурувати з російськомовними виданнями, які оформлені краще за наші, бо мають більші наклади й, звичайно, меншу собівартість. Тут ми не робимо спроб видавати елітну літературу, бо існує "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" з чудесною "Сніговою королевою". Ми цього рівня не сягнемо, таку книгу за свої гроші видати не зможемо. Але робимо свою справу, не опускаючись до розфарбовок, звісно.

Третій наш напрямок – сучасна українська література та публіцистика. Звичайно, це книжки Оксани Забужко. У 2000 році ми надрукували "Казку про калинову сопілку" (хто ще не читав – це не для дітей).

Історія видання цієї книги дуже цікава: вона вийшла напрочуд швидко. Спілкуючись з Оксаною Забужко, я попросив її: "Оксаночко, пишіть скоріше що-небудь, бо нема що читати". Вона відповіла: "У мене є одна повість, я хочу почути вашу думку". Коли Оксана скинула текст мені на комп'ютер і я його прочитав, то сказав, що повість не віддам. За 18 днів тираж був віддрукований.

Нещодавно у нас вийшла ще одна її книжка – збірка статей "Репортаж з 2000 року". Вона, до речі, дуже добре продається.

На початку 2001 року ми видали другий наклад есеїстики Оксани Забужко "Хроніки від Фортінбраса". Тобто перший наклад, виданий за сприяння фонду "Відродження" (3000 примірників), було розпродано за рік. Така книжечка теж добре продається, а вона не дешева, в книгарнях коштує 14 гривень.

Я пишаюся своєю дружбою з прекрасним поетом Ігорем Калинцем. У 2000 році ми видали вже другу його збірочку "Ці квіти нестерпні. Малий поетичний зільник". Перша вийшла у 1998 році.

Було в нас минулого року і кілька промахів. Ми думали, що видаємо масову, але шляхетну книжку. А вийшла масова і нешляхетна.

На найближчі півроку в нас серйозні плани. У напрямі "Шкільна математика" вийде кілька книжок із серії "Ненудні підручники" російською та українською мовами.

До Львівського форуму видавців ми плануємо видати кілька книжок із серії "Дитяча Академія Наук". Що стосується художньої літератури, то на виході роман молодого, але вже досить відомого літератора Анатолія Дністрового "Невідомий за вікном" накладом 2000 примірників.

До вересня вже будемо мати збірку ліричних поезій кількох авторів останньої чверті ХХ століття, до якої увійдуть Стус, Калинець, Мельничук, Голобородько, Нечерда, Герасим'юк, Забужко, Жадан. До кінця цього року сподіваємось випустити у світ книгу "Шедеври європейської поезії ХХ ст." із паралельними перекладами російською та українською мовами. Упорядники та автори перекладів – Марко Білорусець та Олександр Ірванець.

До речі, ми маємо свій сайт, де можна детальніше ознайомитись із нашою продукцією: www.fact.kiev.ua.

У нас є три відділи: редакція, відділ збуту та комп'ютерний центр. Загалом у видавництві постійно працює 11 співробітників. У моєму безпосередньому підпорядкуванні – 3 працівники, тобто відділ редакції, а по суті – 10 (не враховуючи директора, Інокентія Вирового).

Співробітник видавництва не має вільного графіку роботи. Присутність на робочому місці з 10 до 18 години обов'язкова. Існує навіть журнал, де записується, куди і навіщо йдеш у робочий час.

Якщо ми зранку зустрічаємось і п'ємо каву або відзначаємо разом день народження, це не є порушенням дистанції між керівником та підлеглими. А що стосується саме виробничого процесу, то якщо дистанції нема – з'являється анархія. Анархія призводить до появи помилок, які, своєю чергою, боляче б'ють по кишені. Тому в роботі дистанція мусить бути.

Знаєте, можна бути друзями, можна всім довіряти, але робота є робота. Редактор має сидіти на робочому місці, бо в нього можуть виникнути питання і до мене, і до коректора, і до автора.

Я авторитарний керівник і думаю, що інакше працювати дуже складно. Змінити мою точку зору можна, але аргументуючи, обгрунтувавши, чому саме так буде краще. Після того, як рішення мною прийняте, я роблю все, щоб воно виконувалося. Вибачте, це мої гроші, я маю право сам ними ризикувати, бо працюю у своєму видавництві.

Вибором автури та текстів, крім мене, займається літературний редактор.

Дуже часто автори, які приходять та пропонують свої твори, не сумніваються в їх успіхові, на відміну від нас. Ми не можемо ризикувати, видаючи тексти, у яких не впевнені.

Інколи ми виконуємо замовлення. Часом краще видати замовлену книгу, за яку платять, аби потім мати гроші на книжку, яка мене цікавить. У таких випадках ми робимо те, що нам доручили. Тобто в нас є люди, які можуть зробити літературне редагування, верстку, правку, знайти дешеву, але якісну друкарню.

Що стосується книжок, які ми видаємо з власної ініціативи, то за підбір авторів, тексти й ідею оформлення відповідаю я, тобто даю роботу відділу редакції, після чого книжка потрапляє до комп'ютерного центру, за який я відповідальності вже не несу, а тільки продивляюсь, чи результат мене влаштовує. І звичайно, у нас є технічний редактор, який перевіряє якість верстки, плівок, слідкує, чи всі правки внесені, чи все узгоджено тощо.

Чотири роки тому (фактично, наше видавництво вже існувало півроку) я якось звернувся до директора одного поштивого видавництва із запитанням: "Чому в вашому штаті нема коректорів?" Мені пояснили, що за це ж треба гроші платити.

Я розумію, що за це треба платити гроші, але в нас є коректор і є редактор. Це для нас абсолютно нормально, інакше ми не працюємо. Надрукувати книгу, а потім шукати в ній помилки – це не для нас.

Підготувала Марічка Пенделюк

"ФолІо"

Харківське видавництво "Фоліо" вигідно вирізняється на тлі книговидавничого "антуражу" Слобожанщини. На відміну від більшості напівкоматозних фірм-однокімнаток, приречених своїм бовваніючим банкрутством на продукування дитячих альбомів-розмальовок, шкільних зошитів зі змучено-усміхненими вічними підлітками з Беверлі-Хілз, видання "Фоліо" купуються.

Чи не в наполегливості – джерело нинішнього успіху видавництва? Чи не в професійності та завзятті його керівництва?

Про це та інше розповідає генеральний директор видавництва Олександр Красовицький.

На книжковому фестивалі "Світ книги–2001" "Фоліо" було визнано кращим українським видавництвом минулого року.

Торішній ярмарок був жахливим, проводився у січні і залишився абсолютно непоміченим. Цього року фестиваль перенесли на квітень – час загального спаду книжкового продажу, проте проведено його було на найвищому рівні. Загалом фестивалем я задоволений. Під час роботи нашого стенду (останній день ми не працювали) зацікавленість продукцією "Фоліо" була величезною, доводилось працювати досить інтенсивно. Наступного року плануємо замовити більший стенд, бо цей виявився замалим.

Конкурс видавництв враховував кількість найменувань випущеної продукції та загальний наклад. За 2000 рік ми видали 224 найменування загальним тиражем трохи більше двох мільйонів. Якщо підрахувати середній наклад – вийде близько 9-ти тисяч примірників на книгу. Багато книжок існують у кількості по 300 примірників, але наклади таких, як "Буржуй", сягають 50-ти тисяч (першого "Буржуя" ми видали 70-тисячним тиражем, другого – 60-тисячним).

Зважаючи на сьогоднішню ситуацію в країні, важко робити далекосяжні плани. За перший квартал цього року ми видали трохи більше ста найменувань, тобто за цим показником ми випереджаємо минулий рік. Що буде далі – покаже час.

Ми маємо три фірми, у яких загалом працює близько 130-ти співробітників. Кожна фірма виконує свої функції: перша займається виробництвом, митницями, поштовим відправленням книжок; друга – оптово-роздрібною торгівлею; третя – підготовкою книг до продажу.

Як правило, я маю постійні контакти лише з керівниками підрозділів та фірм – це близько 15-ти осіб. Кожен співробітник фірми може увійти до мого офісу та обговорити питання, яке він вважає важливим. Однак я дотримуюсь думки, що правильніше, коли у поточній роботі люди мають справу зі своїм безпосереднім керівництвом.

Відповідальність за виконання робіт перед замовником несу лише я та ще, крім мене, мій заступник. Ідеї підлеглих використовуються досить часто, ніхто їх не відкидає, якщо вони є слушними. У підготовці книги ідеї, як правило, надходять і від редакції, яка висловлює свої побажання: як книга повинна виглядати, що має бути усередині; замовники значною мірою впливають на кінцевий продукт.

У всіх редакційних підрозділах "Фоліо" оплата роботи є відрядною. Результат залежить від того, що людина дійсно зробила, а не від її ставки (хоча є в нас працівники і на ставці). У цьому разі кожен зацікавлений працювати, а не сидіти на місці. Я вважаю, що контроль за кількістю зробленого, за роботою підлеглих не потрібен. За якістю продукції слідкують керівники відповідних підрозділів, а щодо особистостей – ніяких контролюючих установ у нас не існує. Якщо ти працюєш погано – це видно, і ми не можемо тримати подібних співробітників. Або ми працюємо з повною віддачею, або розраховуємося. Крім того, я особисто слідкую за якістю продукції після її виходу в світ. Лише керівники підрозділів мають право коригувати робочий процес відповідно до пріоритетів видавництва.

На мою думку, людина, не зацікавлена у своїй роботі, інтенсивно працювати не буде і довго тут не затримається. А робота в нас така, що сид

Олена Грибенко

 
© агенство "Стандарт"